Культ тіла. 48

Початок

Я почала нагадувати людину, коли мені було одинадцять. Сухі ручки, ніжки, ребра накрилися ковдрою з тонкого шару жиру. Я цього не помічала.

Підлітковий вік. Не можу сказати, що я його ненавиділа. Збій в організмі (такий як і у всіх?). Я була голодною. Завжди. Я їла. Постійно. Навіть, коли шлунок от-от збирався розірватися. Тато жартував, що я їм більше, ніж він. В кожному жарті є частинка правди (тут не частинка).

Я звикла, що я струнка. Я бачила в собі ту дитячу себе, яка могла їсти будь-що, і це ніскільки не відображалося на тілі. Але так не було. За рік я набрала п'ятнадцять кілограм. Ні, все було не так аж страшно, бо я ще й солідно виросла. Але я більше не була ХУДОЮ.

До мого мозку довго доходила думка, що я виглядаю не ідеально. Щоб зрозуміти, що відбувається з моїм тілом, мені треба було тільки переглянути фотографії з моря.

Тулуб. Широкі плечі (результат айкідо). Ключиці, яких не видно. Замалі груди. Якщо сісти, то на животі утворяться дві складки. Відсутність талії. М'язиста шия. Хлопчачі руки.

Ноги. Широкі бедра. Розтяжки від стрімкого росту. Непропорційність. Велика стопа. Пухкі сідниці. Повні стегна. ЦЕЛЮЛІТ. Звідки в дванадцятирічної дівчинки ЦЕЛЮЛІТ?!

Не можна точно сказати, коли це все почалось. Але я знаю, що спочатку це було правильне харчування і фітнес...