Культ тіла. 48

перебіг / наслідки (not now)

«Я знову переїлася»

«І вернула?»

«Ні... поки що»

«Я знаю, що це прозвучить жорстоко, але проблеми зі шлунком - це серйозніше, ніж проблеми з фігурою, тому не роби цього, будь ласка»

Проблеми зі шлунком. Смішно. Уявити тільки, що з моїм серцем! Не їсти, потім об'їдатися, потім вертати це назад, ще раз переїдати, голодувати, займатися фізичними вправами до знемоги. Я дивуюся, чому я ще взагалі жива (це перебільшення... мабуть).

Зранку прокинулася з легкою хриплістю голосу. Я лежала і відчувала, як щось тисне на мою шию. Надіюсь, це були запалені лімфовузли, а не друге підборіддя (хоча кого я обманюю?) Це через те, що я вночі знову блювала. Не змогла втриматись. Мені важко навіть без цього жити.

Вчора ми з другом пішли в МакДональдс. Я так давно там не була. Я з'їла Біг Мак Меню та заїла морозивом (ну і ще перед тим поїла вдома). Попереду була прогулянка. Мене так болів живіт...

Я пішла в туалет. Подивилась на унітаз. «Ні, тільки не тепер». І я не зробила цього. Я гордилася собою. Проте потім, коли повернулася додому, я з'їла пачку печива, батончик і повернула вміст шлунку. Та саме в той момент я не зробила цього. Маленька перемога над собою.

Мама охоплює мою долоню пальцями. Ай! Ми говоримо про щось. Я забуваю, про що, бо єдине, на чому я можу сконцентруватися - це їжа. Коли вона виходить, я оглядаю свою руку. Чому так заболіло? На середньому пальці правої руки (ближче до безіменного) - рана. Я знаю від чого вона.

(Знову не найпрекрасніші подробиці).

Коли я блюю, мої пальці заганяються досить глибоко, бо просто полоскотати біля язика вже не діє. Збоку палець доторкається до зубів. Звідси і рана.

П'ю олію та їм чорносливи, щоб все виходило швидше. Ненавиджу відчувати себе наповненою. Краще бути пустою. Бо голод тепер супроводжує мене завжди. Я можу переїстися і бути далі голодною. Це жахливо. Направду.

Випила води - почало нудити. Я відчуваю, як вона підіймається вгору. Організм вже звик, що після їди треба все вернути. Мені шкода.

Хочу повернути час назад. Коли я була стрункою. Коли я не переживала за їжу. Коли я їла стільки, скільки хотіла, а не більше чи менше. Хочу, щоб це закінчилось.