Культ тіла. 48

початок / гидке каченя

Я ніколи не буду такою, якою мене задумав Бог. Я ніколи й не дізнаюся, якою я повинна бути.

Моя мама була худорлявою дитиною. Потім настав пубертатний період і вона, як і всі дівчатка з нашої родини, налягла на їжу. Форми стали округлішими, трохи з'явилися щоки. Вона була звичайною (не худою, не повною), нормальною дівчиною. Але коли вона виходила заміж, її вага була 53 кілограми (а моя мама вища від мене на два чи три сантиметри). Вона переросла той період, коли була не такою стрункою, і пішла в доросле життя прекрасним лебедем.

Навіть якби я зараз відпустила все на самотік, я б не стала такою, якою хотів би мене бачити Бог. Я вбила свій метаболізм, зруйнувала можливості харчуватися, як звичайно людина. Прирекла себе на роль дівчини, що вічно худне, вічно сидить на дієтах.

Коли я якось сказала мамі, що не вважаю свою фігуру достатньо хорошою (це було деякий час тому), вона мені відповіла: «Ти просто рівняєшся на мене. А я занадто худа». В цьому щось є. Кожна дівчина (ну майже) перебирає модель поведінки своєї мами, намагається бути подібною до неї, робить її своїм ідеалом. Складно бути подібною на неї, коли ідеал такий недосяжний. Складно рости зі своїми пишними бедрами, коли поруч мама їсть спагеті зі своєю тонкою талією. Складно дотримуватись правильного харчування, коли мама може їсти все що завгодно, не набираючи при цьому жодного кілограма. Складно, але можливо. Я провалилась.

В шостому класі моєю найкращою подругою була дівчинка, яка комплексувала через свою зайву вагу. Я пам'ятаю, як раз необережно сказала при ній, що можу їсти будь-що і не поправлятись. Вона сумно на мене подивилася і сказала, що вона так не може. Зараз ми ходимо до однієї школи. Я кожного дня спостерігаю, якою прекрасною вона стала. Струнка і висока, як з обкладинки журналу. А я... в лайні.

До чого я веду? Перейшовши через підлітковий вік, ми маємо перетворитися з гидких каченят в лебедів. І здається, зі мною це вже не станеться.