Культ тіла. 48

перебіг / психологія #2

Ми боїмося їжі.

Ті, хто не їдять, бояться, що навіть один горішок перетвориться в жир. Бояться, що їжа зробить їх негарними. Бояться, що перевищать ліміт, якщо з'їдять ще один шматочок броколі.

Ті, хто об'їдаються, бояться, що знову не зупиняться. Бояться, що знову будуть їсти до безпам'яті. Бояться, що це буде довго. Бояться, що в принципі втратять контроль. Бояться знаходитись близько біля їжі, щоб не було спокуси.

Ті, хто до того ж вертають їжу, бояться, що вийде не вся. Бояться, що не будуть мати можливості виблювати. Бояться, що їх можуть почути і не дозволять це зробити.

Їжа в моїй голові більше не така, як повинна бути. Нормальні люди, коли бачать на картинках щось смачне, хочуть їсти. Ми (я) ж дивимось foodporn, коли хочемо чогось, щоб заспокоїти апетит (та ж фішка з готуванням).

Edimus, ut vivamus, non vivimus, ut edamus*. Тільки-от, коли в тебе булімія, ти живеш, щоб їсти. Всі думки займає саме їжа. А коли не їси... Я навіть не знаю. Ти просто мрієш про те, щоб почуватися добре. Але це неможливо. Без їжі - погано, з нею - погано. І що робити?

Сьогодні я пережувала та виплюнула шматок кексу. Він був несмачним. Що мене непокоїть? Частина засвоюється ще в роті при пережовуванні. Намагаюся не думати про це. Але здається, хтось буде займатися до знемоги вночі.

Для того, щоб хоч якось виправити цю ситуацію, я взяла гострий-прегострий соус, перемішала із закваскою (знежиреною) і з'їла кілька ложок такої суміші. Гостре покращує метаболізм. Бідний мій шлунок з його гастритом. Після цього мене ледь не знудило.

Дивлюся на своє тіло. Начебто краще, ніж було. Але я знову на самому початку. Уявляю, як я буду виглядати, якщо буду їсти «правильно» - так, як зараз.

Завтра субота. Спеціально загружаю себе купою справ, щоб потім збрехати, що щось поїла. Друзям - що їла вдома, батькам - що їла з друзями. Але все таки з острахом очікую, що щось піде не так (надіюсь, що ні).

Побажайте мені удачі!

*Їмо, щоб жити, а не живемо, щоб їсти (лат.).