Гра на кохання

#5

                                                                        
Знайомий запах парфумів. Дівчина до останнього не хоче підіймати голову, тому що розуміє хто біля неї стоїть. Вона сидить з закритими очима в надїї,що це просто сон і він зараз пройде. Проте реальність не шкодує нікого.
-Ти вже у моїх ніг? - нахабно та грайливо запитує юнак, порушуючи тишу.
Ці слова лунають у голові дівчини, дратуючи її і піднімаючи адреналін в крові. Що він собі думає, взагалі? Проте, Мері розуміє, що не зможе нічого проти нього заподіяти. Зібравши всі сили в кулак, вона піднялася на ноги, але не наважилися глянути в лице кривднику .
-Боїшся подивитися на мене? - грубо промовив хлопець,взявши її за підборіддя.
-Я звикла дивитися в очі співрозмовнику,-неголосно, але впевнено промовила Мері.
-Розгадай таємницю мого аксесуару і побачиш очі.
-Я розкрила всі твої секрети, крім цього,-сердито сказала дівчина.
-Ідентична ситуація. Повторюю ще раз. Звідки ти знаєш стільки інформації?Хто тобі її довірив?-судячи з його тону можна було зрозуміти,що це останній раз ,коли він так спокійно задає це запитання.
-Побачимо хто виграє цю гру,-голосно промовила Мері ,намагаючись зробити тільки одне. Швидше вийти з цього місця і його влади над її розумом.
Дівчина різко повернулася, хутко підняла речі і почала іти до виходу. Проте різкий ривок за руку не дав їй цього зробити. Повернувшись з великою швидкістю, вона побачила Лютера,який щосили стискав її зап'ястя і почула його голосне дихання. "О, ні" - подумала перелякана дівчина . Хлопець тяжко дихав ротом, насупив брови і все сильніше стискав руку. Від болі Мері скривилася і спробувала витягнути її,але дівчині  це не вдалося. Нерівні сили.
-Мені боляче,відпусти!-крикнула студентка,створюючи відлуння,яке розійшлося по всьому коридорі.
-Я наказував вбивати людей і ти думаєш,що я буду ніжно та трепетно до тебе ставитися?Я тобі таке зроблю,що ти ще попросиш про смерть,-холоднокровно та грубо промовив хлопець. Очі дівчини збільшилися вдвічі від такої заяви.
Лютер так само різко відпустив руку дівчини і тяжким кроком пішов у інший бік. Ймовірно до чорного виходу. Від ривку Мері впала на підлогу і залишилася одна у повній тиші.
***
Довгоочікуванні вихідні,дівчина нарешті може розслабитися та зайнятися улюбленими справами. Так як в холодильнику немає нічого їстівного,Мері вирішила поснідати у своїй улюбленій кав'ярні."Солона карамель".У кафе завжди панує затишна атмосфера,грає спокійна музика,смачна випічка і тому це місце стало особливим для студентки. Зайнявши свій улюблений столик біля вікна ,Мері підійшла зробити замовлення . У таку погоду її організм потребував гарячої кави. Забравши лате,дівчина вирушила на своє місце,але через неуважність послизнулася і вилила напій на хлопця ,якій ішов поруч. Чисто біла футболка відразу покрилася коричневими плямами . Мері розгублено підняла голову і зустрілася з роздратованим поглядом юнака.
-Зовсім сліпа?-крикнув хлопець ,але побачивши перелякане лице незнайомки зменшив тон.
-Вибачте, я не хотіла,-винувато промовила Мері ,а потім додала:- Крім футболки я вам ще й напій зіпсувала.
- Потрібно бути уважнішою,- вже дружелюбніше сказав юнак і нахилився ,щоб підійняти вже пусті стаканчики . Після цього до них відразу підбігла офіціантка і сказала нічого не чипати ,тому що вони самі владнають цей безлад. Поки прибиральниця витирала підлогу ,Мері продовжила розмову.
- Ще раз вибач за це. Можливо цю ситуацію владнає новий напій?- у відповідь на це новий знайомий усміхнувся.
-Мабуть ,погоджуся.
-Сідайте за столик біля вікна,-вже з усмішкою промовила дівчина і пішла замовляти напої. У цей час юнак покрокував у вбиральню з надією,що вода і серветки покращать ситуацію з його футболкою. Слава Богу , дівчина заплямувала тільки правий бік футболки ,а не всю. Хоча з плямами від кави вже нічого не вдієш.