Гра на кохання

#18

Кінець робочого дня. Мері повільно крокує коридором і уважно дивиться в телефон,гортаючи стрічку інстаграму. Після тієї ситуації пройшло вже два тижні, а вона все ще не може повернутися у звичний для неї режим. Навчатися їй зараз дуже важко. В голові тільки думки про Германа,а точніше про його можливу помсту . Всі дні її мучить  безсоння,тому зараз вона має не найкращий вигляд. Хоча б пройшли деякі синці.Повернувши за поворот, дівчина через свою неуважність вдарилася у людину. Нічого нового. Останнім часом занадто багато людей потерпають від цієї її риси характеру.
-Знову  хочеш мене збити з ніг?
-Алекс, - голосно сказала студентка і обійняла юнака.
Давненько ж вони не бачилися . Мері відчувала себе винною в цій ситуації. Вона геть забула про юнака, ще й не пояснила причину свого "від'їзду до батьків".
-А ти що тут робиш? - запитала Мері, піднявши одну брову.
-А що ти не рада мене бачити? -  показавши свої білосніжні зуби, промовив Алекс.
-Та ні...
-Не міг до тебе дозвонитися останні дні, тому позавчора прийшов сюди. Твоя подруга розповіла де ти , а сьогодні передзвонила і сказала, що з тобою все добре. Вирішив тебе побачити.
-Вибач, що не розповіла тобі,-сказала Мері і опустила голову.
-Нічого страшного, тоді може я тебе проведу?
- З задоволенням.
Друзі разом вийшли з університету і попрямували у бік будинку Мері. Дивно, але сьогодні вони не могли знайти тему для розмови. Пройшло не мало часу після їхньої останньої зустрічі, можливо, причина в цьому? Розмова не клеїлася ,так само як і життя Мері останні два тижні.
-Сьогодні погода не дуже, - промовила дівчина після довгої паузи.
-Ми серйозно будемо говорити про погоду?  Все настільки погано? - сказав хлопець і знову усміхнувся . Після цієї фрази дівчина просто не могла стримати свій сміх.
-Це так ніяково . Тоді запропонуй тему для обговорення, - сказала Мері і  склала руки,чекаючи його дій і ідей.
-Ну, ми можемо поговорити про тебе. Наприклад, про твій від'їзд. Як там батьки?
Після цієї фрази дівчина зависла. А як там мама і тато? Насправді в її сім'ї не все так добре. Спілкується вона з ними дуже рідко, тому що  майже всі їхні розмови зазвичай закінчуються сварками. Та й і вони не шукають шляхи, щоб  зв'язатися з єдиною донькою. Доречі, це одна з причин, чому Мері переїхала вчитися в інше місто.
На щастя, телефонний дзвінок врятував всю цю ситуацію. На екрані висвітився невідомий номер.
-Вибач, але це терміново, - збрехала дівчина  і відійшла від Алекса на метрів 10, щоб він не міг почути розмову.
- Жах, спілкуватися одночасно з майбутнім поліцейським і головою небезпечної банди.  Тобі не соромно, Мері? - почула дівчина нахабний  голос Лютера. В глибині душі вона розуміла,що ситуація насправді комічна.
Озирнувшись, вона не помітила нікого підозрілого . "Він стежить за мною?"-промайнуло у її голові.
-Мені не потрібно запитувати звідки в тебе мій номер?
-Думаю, що в цьому немає ніякого сенсу. Як ти там казала? Нам потрібно  поговорити?
-Щось трапилося? Тільки не кажи, що це стотується того психа, - промовила дівчина, зморщившись.
- Відший  хлопчика, поки цього не зробив я . Скай і я чекаємо тебе в машині через 5 хвилин навпроти бібліотеки. Чи ти хочеш ,щоб ми троє зустрілися і побалакати щодо нових реформ у поліції?
-Я зрозуміла ,що в мене взагалі немає вибору.
-Ти під захистом королів, ти  взагалі про що? Давай, не запізнюйся .
Мері підійшла до Алекса, який уважно розглядав своє взуття.
-Щось незвичайне побачив? -вона старалася не засміятися.
-Ой, ти просто там занадто довго говорила, - знову показав свою усмішку Алекс. Чорт, а він красивий.
-Вибач, але мені потрібно бігти. З'явилися термінові справи.
-Тоді тебе не проводити?
-Ні, не потрібно. Вибач.
-Та нічого, до зустрічі, я розумію ,що в тебе багато справ ,- гірко промовив хлопець і ,обійнявши її,пішов у інший бік.
Якщо чесно, Мері не хотіла з ним прощатися . Їй було приємно  спілкуватися з Алексом, а вона знову образила його. Вже з поганим настроєм, студентка попрямувала до місця призначення.
-Якщо це щось не серйозне, я незнаю що йому зроблю.