Гра на кохання

#29

Прохолодний вітерець розвиває волосся молодої дівчини. З її лиця не спадає усмішка. Вона виглядає щасливою, повною життєвих сил. З того дня пройшов приблизно місяць і нарешті все стало на свої місця. Студентка сидить на лавці в парку та насолоджується книгою після пар. Звичайна легка романтична історія про дівчину, яка знайшла своє кохання у Парижі, зігріває її душу. Так, вона згідна, що це банально і приторно . Проте наразі дівчина немає настрою читати щось з її улюбленого жанру, а саме детективи. Кримінального світу їй і у реальному житті вистачає, тому краще поринути з головою у вітряний та легковажний світ головної героїні. Це так дивно для неї ввійти у звичайний ритм життя. Немає постійної загрози твоєму життю ,людей , які тебе ненавидять і мріють про твою смерть .
На телефон приходить сповіщення від Лютера. Все-таки є одна проблема,а саме хлопець ,який не хоче з'являтися у людних місцях. Як пояснив Мері сам юнак ,він теоретично може це зробити,тому що банда платить місцевій поліції частку зароблених грошей на цьому бізнесі, щоб вони закривали очі на наслідки їхньої діяльності. Проте зараз довіряти нікому не можна. У повідомлені Лютер зазначив, що вже під'їхав до парку і чекає її в машині. Можна сказати, що сьогодні буде їхнє перше побачення. Хоча вони перебувають вже у стосунках, Мері все одно хвилюється. Важко уявити юнака у іншій атмосфері. А якщо щось піде не так? 
Мері відкинула ці думки у сторону, тому що вони тільки псували теплу атмосферу, створеною книгою ,встала з лавки та попрямувала до виходу з парку. Сьогодні вона одягнула білу сукню, яку вчора купила у торговому центрі, не це був нелегкий вибір . Їй просто захотілося виглядати сьогодні особливо ,тому у пошуках ідеального вбрання їй допомогла Емма. У подруг це завдання забрало більше 2 годин і стільки витрачених нервів, що важко навіть уявити. Проте це цього коштувало, тому що сьогодні Мері виглядала ніжною, як ніколи раніше. Невже вони насправді схожі з миловидною героїнею роману?
Ось вона вже бачить машину Лютера. Дівчина зупиняється на секунду, неначе налаштовуючись на побачення. Голосно видихнувши , вона рішуче продовжує свій шлях, але її зупиняє грудна клітка перед очима.  Студентка піднімає очі і нарешті розуміє ,хто стоїть перед нею.
- Гарна сукня,- робить комплемент давній знайомий і обіймає дівчину з усмішкою на лиці.
- Давно не бачилися,- каже дівчина , усміхнувшись у відповідь. Не можна сказати, що вона не рада зустрічі з другом , просто позаду стоїть машина Лютера ,який терпіти не може Алекса. Чому саме у цьому місці вони зустрілися?
- Де ти зникла? Нам потрібно зустрітися і обговорити всі новини . Можливо , зараз спробуємо найсмачніше морозиво у цьому місті, яке продається у кафе біля цього парку?-кокетливо запитав юнак і мило подивився на Мері ,яка у даний момент хотіла просто втекти з цього місця. Говорити з юнаком , якого на дух не переносить її хлопець біля його машини. Весело.
- Думаю, що на сьогодні у неї вже є плани,-рука на плечі змушує Мері смикнутися від несподіванки.
Чорт ,чорт ,чорт. Все іде коту під хвіст. Алекс також підняв одну брову від несподіванки і здивування, а Мері почала дивно усміхатися, намагаючись не показувати паніку у своїй голові. Повернувши голову, студентка побачила Лютера,який також зробив радісний вираз обличчя. Так він був більше схожим на психа, який хоче вбити свою жертву. Єдиний випадок, коли Мері була рада чорним окулярам. Сьогодні був сонячний день, тому це не викликало жодних підозр.
- Хто ти?-запитання після якого в Мері ледь не трапився інфаркт .
Напевно ,це найгірше ,що можна сказати учаснику банди «Королі темряви», ще й з ноткою нахабності і неповаги в голосі. Мері захотілося провалитися крізь землю, щоб не бачити цієї картини .
- Мене звати,- розлючено встиг промовити Лютер ,перед тим як його перебила молода дівчина.
- Ян. Його звати Ян і ми дуже поспішаємо . Зустрінемося пізніше,-вже крикнула дівчина, добігаючи  до машини за руку з Лютером .
- Серйозно?-запитав юнак , сівши в машину і голосно зачинивши двері.
- Я повинна була  сказати , що ти Лютер і полюбляєш зв'язуватися з криміналом час від часу? Ян -гарне ім'я. Мені подобається.
- Я не буду сперечатися тільки через те, що сьогодні у нас перше побачення. Думаю, що цей Алекс зробив тобі вже комплемент про твій зовнішній вигляд. Чи як там його...
- Від тебе набагато приємніше чути похвалу. Так куди ми їдемо, Яне?
- Перестань ,-усміхнувся хлопець і додав:-Мені здається, що якщо я скажу наш маршут, побачення перестане бути романтичним.
- Тоді я можу розраховувати на  побачення , як у всіх фільмах про кохання?
- Думаю, що наше життя вже не схоже на типову романтичну кінострічку.
- А я так хотіла отримати пропозицію руки та серця у Парижі,- театрально витерла сльозу Мері.
- Зіпсувала весь сюрприз,-промовив Лютер , різко повернувши наліво . Проїхавши ще пару кілометрів, Лютер зупиняється у полі. Так, вам не здалося , у полі. Мері підозріло подивилася на юнака і він вийшов з машини. Відчинивши двері  дівчині, вони підійшли до багажнику.
- Тобі не подобається ?- з переживанням запитав Лютер ,коли побачив ,що дівчина стоїть з здивованим виразом обличчя. Він виглядав дуже схвильованим і нервово крутив телефон у руках. Юнак дуже хотів ,щоб Мері сподобався його сюрприз.
- Вау,-усміхнулася вона ,побачивши пледи та корзину з їжею .
- Романтичний Лютер -це щось новеньке для мене,-додала вона і зняла окуляри з юнака.
- Тобі іде,- підмітив хлопець, коли дівчина приміряла цей аксесуар на собі. Наче маленька дитина,яка таємно забрала у мами щось з гардеробу,вона покрутилася перед Лютером. Заспокоївшись ,вона впала на плед,який вже постелив хлопець.
- Міг лежати тут з тобою б вічність,- промовив юнак ,приземлившись біля студентки.
- Як там Скай?-запитала Мері,дивлячись на світло-голубе небо. Жодної хмаринки .
Вона поклала голову на грудну клітку юнака і насолоджувалася ароматом його парфумів. Хоч вони і не змінюються ,але кожен раз відіграють новими нотками, залишаючись такими рідними і прекрасними.
- Все з часом налагоджується. Нога вже майже не болить, тільки ще кульгає ,-відповів Лютер, накручуючи на пальці її темні пасма волосся .
- Це добре. Емма казала, що дзвонить йому періодично, питає самопочуття.
-  Між ними є щось?
- Еммі тяжко це все дається. Вона занадто переживає за весь цей кримінал. На даний момент,я думаю, що між ними тільки дружба. Проте хімія явно існує.
- А ти не переживаєш за кримінальний світ?
- А мені потрібно хвилюватися? Якщо зараз немає загрози, то гадаю, що ні. Хоча сьогодні думала, як тобі не побитися з майбутнім поліцейським.
- Йому сьогодні пощастило,-промовив хлопець , накривши студентку другим пледом.
- Обожнюю, коли ти так робиш. Ти схожий на турботливого татуся,-засміялася дівчина.
- Це тільки початок,-поцілував він її у щоку.
- Це так дивно. Якби я реально не полізла не у свою справу , ми б навіть не познайомилися. Все-таки стаття дала результати.
- Справді дивно. Також збентежує той факт , що я до сьогоднішнього дня не знаю цю таємницю. Мері, так звідки стільки інформації у тебе про «Королів темряви»?