Гра на кохання

#26

Розмову про сенс буття і ситуацію,що відбулася буквально пару годин тому перериває скрип вхідних дверей. Лютер  заходить у вітальню разом з Райаном і відразу падає на диван біля Мері,нахиливши голову на бік.  Ситуація з його лицем вже набагато краща , дівчата допомогли йому промити рани . Проте від бою пройшло зовсім мало часу,щоб не відчувати жодної болі. Ходьба ще досі приносить додатковий дискомфорт.Все його тіло болить,але він розуміє,що зараз не час розсклеюватися. Юнак бачив,що порівняно зі Скаєм його рани здавалися просто нікчемними. Мало того,що через  глибоке ножове поранення дівчата не могли зупинити кровотечу протягом не маленького проміжку часу ,ще й зараз він не міг нормально встати з ліжка через багаточисленні удари у живіт та грудну клітку. Хоча були і плюси . Лице порівняно з Лютером виглядало бездоганно.  Що ж на рахунок Райана ,то він обійшовся тільки перемотаною головою ,ну і пропустив всі веселощі.
Хлопцям довелося справлятись самостійно з трупами ,які вони закопали в лісі . Робота не з приємних ,але вибору в них не було. Як бонус довелося вимивати підлогу,стіни від крові. Тут вони вже не могли впоратися двоє . Лютер звичайно наполягав на тому ,щоб заборонити дівчатам виконувати цю роботу ,але тут варіантів також було не багато. Потрібно було як найшвидше позбутися доказів  і дівчата це добре розуміли. Був ще звичайно варіант спалити цю хатинку,але вони подумали,що пожежа в лісі все-таки трохи приверне увагу.
- Найгірше позаду,-промовив Лютер ,запалюючи цигарку. Мері терпіти не могла цього запаху,але у таких обставинах вона сама б була не проти вдихнути диму і розслабитися. Забути весь цей жах.
- Чомусь завжди ,коли ти так говориш починається ще більший дурдом,-сказав Райан.
- Коли ми вже поїдемо звідси ? Я не можу дивитися на ці стіни,розуміючи ,що я годину тому відтирала з них сліди крові,-стомлено запитує Мері ,сонно поправляючи волосся.
- Вже,- говорить Лютер,вставши і взявши її за руку.Юнак також не міг знаходитися в цьому місці більше. Він відчував вину за те,що Мері прийшлося мало того все це побачити ,ще й прибирати цей весь безлад . Час вирушати .
- Допоможіть ,-просить Емма ,дивлячись на Ская ,який сидить на дивані. Райан  і Лютер підійшли до друга і взяли його під руки. Якось так приблизно вони дійшли до машини. Посадивши Ская ,Емму і Мері на заднє сидіння,Райан завів двигун і вони всі разом вирушили додому . Ну як додому . До Лютера .
- Скай,як ти ?-тихо запитує Емма ,повернувшись до юнака,який закинув голову назад.
- Живий ,-коротко відповідає хлопець ,не відкриваючи очей.
Емма голосно видихає і також закидує голову назад. Пройшло приблизно вже 4 години ,а це ледь не єдине слово,яке він сказав їй. Вона переживаючи ,відразу засипала його купою питань про його самопочуття,а у відповідь нічого. Навіть після того, як дівчина надавала йому першу медичну допомогу ,він не подякував. Студентка намагалася дізнатися чому Скай не хоче розмовляти з нею,але він так і нічого не пояснив. Холод і апатія. Вона відчувала свою провину у тому ,що з ним так жорстоко познущалися ,але що дівчина могла зробити фізично? Голова розколюється від думок . Абсолютно всім у цій машині потрібен відпочинок ,здоровий сон.
                       ***
-Тихо,тихо,спокійно,-ніжно шепоче Лютер,притискаючи до себе дівчину,а потім додає:-Це просто сон,нічого більше.
Мері тяжко дихає,її руки трясуться. Дівчина проснулася від власного крику,налякавши Лютера до смерті,який спокійно спав біля неї.Ще ніколи в житті їй не присинався такий реалістичний сон . Герман  і знову той темний ,холодний підвал,де він тримав її у заручниках. Навколо тільки темінь і сирість. Глибокий вдих і видих. Картина перед очима все одно не зникає.Студентка відхиляється від Лютера і дивиться навколо. Знайома червоно-чорна кімната . Вона починає заспокоюватися.  «Все гаразд,ти у безпеці»-говорить вона сама до себе подумки.  Лютер стурбовано дивиться на дівчину ,тримаючи її за плечі.
- Що тобі приснилося?-запитує він ,підсівши ближче.
- Цей негідник і підвал ,де він мене тримав декілька днів. Тільки в сні ти не прийшов мені на допомогу і Герман знущався з мене ,як заманеться,-промовила Мері,не описуючи дрібниці,щоб не згадувати це лишній раз. Комок у горлі.
- Його вже немає ,тобі нічого не загрожує . Я завжди поряд,-промовив він і поцілував її .
- Котра година?-запитує Мері ,перевівши тему . Дізнавшись ,що вже майже перша година ,вони вирішили,що вже пора вставати.
Тепер квартира Лютера перетворилася на гуртожиток. Це вже другий день перебування у цьому домі,але вчора ніхто навіть з кімнат толком не виходив,всі висипалися і відпочивали .Ніколи у його квартирі не ночувало стільки людей. Авжеж ,бували моменти ,коли хтось з його друзів залишався ,але це було дуже рідко. До того ж юнак завжди був прихильником самотності . Пара вийшла в довгий коридор за руку і почули якийсь крик в іншій частині квартири. Це була Емма ,яка стояла біля ванної кімнати в істериці.
- Райан,якщо ти зараз не вийдеш ,я виб'ю ці кляті двері,-кричить вона,стукаючи кулаками у двері . Картина доволі дивна.
- Добрий ранок,-промовляє Мері і обіймає подругу. 
- Ага,добрий , я вже годину не можу зуби почистити. Він вирішив відмити всі свої гріхи?
- Тоді Райан звідти не вийде,-промовив Лютер і усміхнувся.
- Як смішно,-каже хлопець,нарешті вийшовши з ванни.
- Чорт візьми ,Райан!-крикнула Емма ,побачивши,що хлопець вийшов у одному полотенці . У відповідь на це юнак самовпевненно усміхнувся. Мері ж просто стояла і дивилася на підлогу ,намагаючись не бачити всю цю картину і лишній раз не робити суперечки на пустому місці.
- Я все розумію,але снідати прийди не голим ,-промовляє Лютер і вони з Мері заходять на кухню.
Зі словом «снідати» Лютер явно переборщив. Єдине,що з продуктів було на кухні -чай і печиво. Тому найкращим варіантом було просто всім його заварити . Хоча це не погано,тому що зелений чай заспокоює. Першим у кімнату зайшов Райан,дякувати Господу ,вже вдітий. Після нього ,сонно переставляючи ноги,прийшла подруга Мері.
- А де Скай?-запитала Емма ,не побачивши його єдиного на кухні. А й дійсно ,зібралися всі крім нього.
- Напевно ,у своїй кімнаті ,-сказав Райан і сів за стіл .
Емма вирішила ,що він ще спить і пішла розбудити його. Вона не знала ,де знаходиться його кімната ,але знайти її було не дуже важко . Постукавши двічі,вона заглянула в кімнату . Вона була не дуже великою,але затишною. Напевно,Лютер її спеціально зробив для гостей . Дівчині ж також виділили окрему кімнату,а Райана відправили спати у вітальню. Він спочатку намагався зробити бунт,але Емма швидко придушила весь його інтузіазм.
- Як самопочуття?- позитивно запитала дівчина,побачивши ,що юнак лежить на ліжку. Його очі блистіли ,а сам він виглядав дуже стомлено,наче зовсім не спав.
- Нормально,-відповів він ,навіть не поворохнувшись. Еммі це не сподобалося ,знову щось було не так. Це через неї?
- Ми збираємося снідати. Ти з нами?-промовила Емма і сіла біля нього на ліжко. Тільки зараз вона помітила ,що хлопець лежав під теплою периною ,але все одно тремтів,наче маленьке кошеня . Скай був блідим і дуже тяжко дихав.  Його очі почервоніли .Емма уважно розглядала його з ніг до голови
- Тобі холодно?-запитала вона ще раз . Не почувши відповіді , дівчина доторкнулася долонею до його чола .
- Та ти весь гориш,-сказала дівчина і перевела погляд Ская. Дівчина зрозуміла ,що Скай знає ,що з ним відбувається. Вона не була такою ж сильною у медицині,як юнак ,але змогла догадатися у чому справа.
- Скай,- прошепотіла вона,а потім додала:- Це ж перший признак зараження крові.