Гра на кохання

#24

- Ви знущаєтеся з нас ?-промовила Емма,заходячи в кухню,а потім додала :-6 година ранку.
Мері ,яка стояла біля подруги позіхнула.Хлопці, які сиділи за столом,повернулися до дівчат. Вони всі виглядали бадьоро і стильно, дівчата ж стояли у піжамах, не розуміючи, що відбувається.
- В нас 24 години,щоб придумати ідеальний план. Ми не можемо спати до 13:00,-сказав Скай,стукаючи пальцями по столу.
- Хоча б я ще поспав,-промовив Райан
Емма махнула рукою і підійшла до холодильника,Мері ж сіла біля Лютера. Вона відчувала ,як юнак хвилюється. Синьці під очима давали знати про ніч ,яку він провів з записником у руках,обдумуючи план ,зважаючи всі за і проти. Хоча Лютер не показував свої хвилювання,як завжди тримаючи у собі,Мері все добре розуміла. Це дуже ризиковано.
- Як я зрозуміла, у нас сьогодні питна дієта?-скептично промовила Емма,звертаючи увагу на холодильник.
Дійсно,крім води там нічого і не залишилося.Вчора всі жителі цієї хатинки доїли все,що купували на цей період часу.
- Ну що добувачі,хто поїде в супермаркет на полювання?Бажано не навести на нас Германа і його цуциків,-промовила Емма, голосно хлопнувши дверима холодильника.
Райан засміявся, відкинувши голову назад. Емма сіла між Скаєм і Райаном,які вже сміялися обоє. Сміх юнака занадто заразний.
- Я їсти хочу, не смішно,-сердито промовила Емма ,схрестивши руки .
- Впринципі нічого нового,-сказала Мері,усміхнувшись,додала:-Так що там на рахунок плану?Придумали щось?
- Так ось ,все-таки ми будемо заманювати їх сюди. Райан наполіг на тому,щоб він стояв не далеко біля головного входу ,а я біля чорного. Не відомо звідки вони зайдуть. Можливо,з двох сторін. Скай й буде біля горища,на випадок,якщо в нас не вийде їх зупинити,-низьким тоном промовив Лютер.
- Але ми не врахували ще дещо,-сказав Скай, різко ставши серйозним .
- Ти про що?-запитала Емма.
- Якщо їх більше ніж троє?Ми ж фізично не зможемо їх зупинити.
- Це ще не найгірший варіант. Вони можуть просто принести вибухівку,-промовила Емма.
- Це не стиль Германа ,він ніколи не вбиває людей поки не подивиться їм у вічі,-заперечив Райан .
Мері уважно слухала кожного з них. Це все звучить дуже страшно. Але вона боїться не за своє життя ,як і Лютер.Напруга зростала і дівчина поклала свою руку на його коліно. Лютер повернувся до неї і вичавив з себе усмішку ,поклавши свою руку на її. Все-таки він прекрасний без окуляр .
- В будь-якому випадку це небезпечно. Рано чи пізно вони нас знайдуть тут і ми не будемо до цього готові. Ми вже ж дізналися ,що вони наближаються. Час діяти,-промовила Мері .
- Отже, у кожного з нас буде пістолет і ніж . Ніж на випадок бою. Дівчата зачинять двері на горищі з середини. Драбину ми заховаємо ,принесемо їм воду ,їжу ,лампу,телефон . Якщо у нас нічого не вийде і ми будемо лежати мертві,ви будете мати запас їжі на перший час ,зможете позвонити у поліцію. Скажете,що ви були заручниками. Не думаю,що вони посадять нас у в'язницю мертвими. Якщо Герману вдастя вас знайти ,у кожної буде пістолет ,-на одному диханні промовив Лютер .
- Коли починаємо?-запитав Скай.
- Емма запропонувала 4 годину ранку,але думаю ,що сьогодні ввечері -краща ідея,-відповіла Мері.
-Згідний ,тут точно не буде свідків у цю пору ,-погодився Лютер.
- Так що на сніданок ?-без жодного хвилювання,закинувши ногу на ногу,запитала Емма.