Гра на кохання

#34

- Я починаю переживати за твоє здоров'я,- сказав Лютер,різко ставши на ноги і додав :- Вставай .
Хлопець перевів на нього здивований погляд ,явно не очікуючи такого розвитку подій . Лютер дістав з кишені ніж і одним рухом перерізав мотузку,яка не давала незнайомцю зробити цього раніше. Наш головний герой схватив його за капюшон і силою поставив на ноги. Не пройшло і секунди,як гість стоїть притиснутий до стіни з ножем біля шиї.
- Навіть не сподівайся,що я подарую тобі легку смерть,-прошипів Лютер крізь зуби і більше втиснув його у стіну . Тепер вони знаходилися ще ближче і сприймали один одного ,як запеклі конкуренти.
- Спокійно,Брайте, не забувай про останнє бажання. Зіграй зі мною,- він ледь шепотіти міг під таким тиском. Лютер ослабив хватку і опустив ніж ,але все ще був на поготові . Знову гра . Проте на цей раз не тільки з невідомим кінцем,а й з невідомими правилами.
- Що це означає?
- Догадайся .Гра простенька ,-він акуратно відійшов від Лютера . - Називається «Хто я?» ,але я трошки змінив  правила. Думаю ,що ти не проти. Я просто опишу словами людину від першого лиця ,ти відгадаєш і все.
Лютер подумав,що потрібно викликати  працівників божевільні,але варіантів у нього було не багато. Він промовчав ,а це вже означало згоду.
- Мені страшно ,де я ?-почав говорити гість тоненьким голосом,неначе у 10 річної дівчинки.- Я знаходжуся у якійсь машині ?Здається,мене вдарили по голові,бо вона зараз лусне ,-оповідач взявся театрально за голову.
Лютер підняв одну брову . Тепер ідея з лікарнею здається йому найкращою. Він дивиться на хлопця ,який говорить якийсь незрозумілий набір слів ,ще й не своїм голосом. Проте він продовжує уважно слухати. Щось всередині нього змушує його це робити ,як ніколи.
- Ми сиділи з подругою в її улюбленій кав'ярні і вона вийшла в туалет . Проте,-він зробив довгу паузу і додав:-Вона не повернулася . Я вийшла її шукати і...
Тепер замовкли вони обоє . Лютер стояв і не міг зібрати думки до купи . Він зрозумів про кого іде мова і це вже далеко не жарти. Слова незнайомця лунали у його голові відлунням. Дихання почало пришвидшуватися, а в голові вперше за довгий час почав з'являтися страх .
- Кажи,- він з криком кинувся на нього,але гість навіть не поворохнувся . Руки Лютера повільно стискаються в кулак і ... Сильний удар по обличчю ,від якого співрозмовник ледь не зустрівся з землею .  Юнак схопився за ніс,з якого вже текла  і швидко капала на землю темна кров . Попри набряк на обличчі він з посмішкою дивиться на розлюченого хлопця. Лютер зі всієї сили стримує себе,щоб не вбити його у цю ж секунду . Перед цим він мусить дослухати його розповідь до кінця.
- Я думав ,що ти протримаєшся менше. Перейдемо до справи. А точніше до твоїх привабливих подруг,-промовив юнак ,різко змінивши тон на серйозний .
- Не випробовуй моє терпіння,- ніж знову опинився в правій руці Лютера,а його серце вже вистрибувало з грудної клітки.
- Скажу прямо. Граємо на життя і смерть . А вот щасливчика вибираєш тільки ти . Тримай,- юнак витягнув папірець з кишені і повільно протягнув його Брайту. Лютер грубо забрав листок і швидко його розгорнув . Там він побачив дві адреси .
- Що це?- агресивно запитав хлопець .
- Це адреси будівель ,що знаходяться на різних кінцях нашого прекрасного міста . Перша вулиця - це місце знаходження Мері,а друга - Емми. Рівно через,-він зробив паузу для того,щоб подивитися на годинник і продовжив:- 34 хвилини хтось з них помре ,якщо не встигнеш ,то всі учасники гри. Час ,який ти витратиш ,щоб дібратися до кожної з них різний . Якщо ти доїдеш перший до Мері (або ж Емми) ,то в цю саму секунду мої спільники відправлять іншу дівчину на небеса. Все-таки Герман був геніальним стратегом ,- останню фразу в своєму житті він промовив з усмішкою на лиці . Перед тим як гострий ніж опинився у його довгій шиї .