Мафіозі та його Ангел 2

Розділ 9

Aлессіо

— Хто вона така?

Це було перше, що Лев запитав, коли увійшов до мого кабінету. Я знав, про кого він говорив, але проігнорував його. Я стояв на вершині сходів, коли в дім зайшли Лев разом з Ісааком. Я бачив, як Айла завмерла на місці. Моїм першим інстинктом було підійти до неї. І я пішов... не роздумуючи.

Але надто пізно зрозумів, що зробив.

— Алессіо, я поставив тобі питання? — прогарчав Лев.

Я знову промовчав.

— Тепер ми можемо поговорити. Навіщо ти приїхав?

Моя голова різко підвелася, коли він ударив кулаками по столу.

— Ти повністю зійшов з розуму? Після всього, що трапилося, ти дозволив собі слабкість через якусь дівку?

— Це не твоя справа! — прошипів я. Відсунувши стілець, я підвівся і подивився на нього. Ісаака та Віктор стояли біля дверей, схрестивши руки на грудях, з незворушним виразом на обличчях. Яблуко від яблуні.

Обійшовши стіл, я відштовхнув Лева.

— Тримайся подалі від цього. Я серйозно ставлюся до цього, Лев. Не кажи мені, що робити.

— Я зовсім інакше тебе виховував. Перш, ніж відійти в сторону, мені здавалося я забив у твою голову таку просту істину. Тобі не можна бути слабким. Переконайся, що у тебе не має слабких сторін, бо це перше на що будуть тиснути твої вороги, — огризнувся він мені в обличчя.

Схопивши його за комір, я штовхнув його, перш ніж крикнути:

— Знаю!

Лев лише розсімявся.

— Знаєш? — він знущався з мене, його різкий сміх розносився по стінах кабінету. — Тоді поясни цей погляд, яким ти дивишся на неї.

Я завмер після його питання, відчуваючи, як гнів пробіг по тілу. Він підштовхував мене, змушуючи визнати те, що я намагався поховати глибоко всередині себе.

— Ти дуже добре знаєш, до чого це приведе, але все ще дозволяєш собі таку розкіш як слабкість , — продовжив він тим же схвильованим тоном, його обличчя повністю почервоніло від люті. Мої кулаки стиснулися від його слів.

Він був не правий. Історія не повториться. Я не дозволю цьому статися.

— Я передав тобі цю імперію, сім'ю, бо думав, що ти не зробиш такої ж помилки, як і я, — сказав Лев, його груди здіймалися від люті.