Мафіозі та його Ангел 2

Розділ 24

Алессіо

Я дивився, як вона йде до океану, і побачив, як вона вперше відчуває пісок. Коли вона наблизилася, і вода полилася на її ноги, я побачив, як її плечі розслабилися, і вона підвела голову до неба. Я був у багатьох місцях з пляжами, але ніколи не піклувався про це. Ніколи не думав про те, щоб знайти час і відчути пісок чи океан. Але коли Айла це відчула, це показало мені, що іноді нам треба бути вдячними за те, що ми маємо. І я був їй вдячний. Моєму Ангелу.

Піднявши штани над кісточками, я підійшов до Айли. Коли я був поряд з нею, мої руки інстинктивно обвилися навколо її талії, притягуючи її маленьке тіло до мого, поки її спина не притулилася до мене. Вона поклала руку мені на передпліччя – і я усміхнувся. Це... це було те, що мені було потрібне. Їй. Нам.

Коли навколо нас м'яко обрушилися припливи, я міг думати лише про одне. Я ніколи її не відпущу. Тепер, коли я відчув смак справжнього щастя, я не думаю, що зможу жити без Айли. Вона була всім і більше.

Поцілувавши поруч із її вухом, я дозволив своїм губам затриматися там. Айла зітхнула і обернулася в моїх руках. Її руки лягли мені на талію, і вона підвела голову. Айла сяяла для мене, її усмішка була така широка, її зелені очі сяяли... насправді все її обличчя сяяло. Цього було достатньо, щоб змусити мене перестати дихати, коли я дивився у страху на її красу.

— Дякую, що привіз мене сюди, — сказала вона, її очі були прикуті до моїх.

— Тобі тут подобається? — я запитав, мої пальці злегка торкнулися її щоки.

— Так. І ти все ще маєш показати мені будинок, — пробурмотіла вона. Нахилившись вперед вона поцілувала мене в груди, а потім поклала голову туди. Секунди перетворилися на хвилини, і я не мав бажання рухатися.

Нарешті я обережно відсунувся.

— Ходімо. Я покажу тобі дім. А потім я повинен подбати про деякі справи..

— Гаразд! — вона відступила назад і схопила мене за руку, схвильовано потягнувши мене до будинку. Ми підійшли до ганку з видом на океан, але замість того, щоб іти всередину, я застиг на сходах.

— Правильно. Спочатку мені треба щось зробити, — промимрив я, дивлячись на розгублене обличчя Айли. Не даючи їй шансу, я нахилився і звалив її з ніг, притискаючи до грудей.

— Ого. Що ти робиш? — її руки обвилися навколо моєї шиї, але я тільки усміхнувся, йдучи до будинку з нею на руках.