Мафіозі та його Ангел 2

Розділ 26

Айла

— Куди ми йдемо? – я запитала, мабуть, уже вдесяте, коли ми з Алессіо сіли в машину.

— Кудись, – пробурмотів він у відповідь.

— Це не відповідь, – я зиркнула на нього, але чоловік лише усміхнувся, кинувши на мене диявольськи сексуальний погляд, перед яким я не могла встояти.

— Це сюрприз, кошеня. Будь ласка, втягни свої кігтики.

— Але я хочу знати.

— Це сюрприз, дівчинко. Дай відпочити закоханому цуценяті, – сказав Віктор з переднього сидіння. Фенікс розсміявся.

Мені довелося стримати власний регіт, коли Алессіо кинув на нього смертельний погляд.

— Йди до біса, – різко відказав Алессіо. – Їдьмо.

— О, сьогодні вранці ти занадто спритний. Хіба минулої ночі ви не кохалися?

Віктор і справді хотів померти.

— Я вас застрелю. Не випробовуйте мене, – мертвим тоном попередив Алессіо.

— Дайте Босу перерву. Якщо він вас застрелить, мені потім доведеться наводити порядок, – пробурмотів Фенікс.

— Що завгодно. Я зупинюсь лише заради своєї дівчинки. Ми не хочемо заплямувати її невинне серце, – Віктор підморгнув мені в дзеркало заднього виду.

Я побачила, як руки Алессіо стиснулися в кулаки, і швидко поклала свої руки на його. Відстібнувши ремінь безпеки, я підвелася й подалася вперед, доки не опинилася боком у нього на колінах.

Притиснувши губи до його вуха, я прошепотіла наступні слова, щоб їх почув лише він:

— Тобі немає чого злитися, Алессіо. Я твоя. Від щирого серця. Ти маєш мене. Розум, тіло і душу. Ніщо і ніхто ніколи цього не змінить.

Він миттєво розслабився.

— Ти завжди знаєш, коли сказати необхідні слова.

— Це щира правда, Алессіо.

— Я знаю, Ангеле, – він поцілував мене в лоб, і я поклала голову йому на плече. Ми сиділи так, поки машина не зупинилася.

— Ми тут, – оголосив Алессіо. – Заплющ очі.

Я виконала наказ, довірившись йому. Двері відчинилися, і тоді мене почали виводити. Мої ноги заплуталися, коли Алессіо притиснув мене до своїх грудей.