Цвітіння вишні на зимовому мечі

84. Хворий

Перш ніж залишити це місце, Лінь Жуфей пішов зустрітися з Ву Міньом. Ву Їнь, звичайно, був дуже радий, що він йде, але не наважувався показати це надто прямо. Він просто сидів поруч з Ву Міньом і легенько усміхався. Незалежно від того, як Лінь Жуфей на нього дивився, його усмішка виглядала дедалі щирішою, наче він не міг дочекатися, коли сам проведе Лінь Жуфея з відьомського племені. Коли Ву Мінь почув, що Лінь Жуфей збирається незабаром піти, він трохи засумнівався і запитав його, чи не стикався він з чимось. Лінь Жуфей все заперечував. Він просто сказав, що в його родині трапився нещасний випадок, і брати сказали йому повернутися до Куньлунь раніше. Крім цього, насправді нічого більше не сталося.

«Куньлунь? Я давно не чув про нього...»

Ву Мінь поринув у минулі спогади, тихо зітхнувши.

«Великий Відьмак вже був в Куньлуні?» — запитав Лінь Жуфей.

«Ні»

Ву Мінь: «Але старий друг, якого я знав, похований там»

Лінь Жуфей стиснув губи й раптом сказав:

«Великий відьмаку… ти колись казав, що я трохи схожий на Небесного Правителя?»

Він трохи побоювався:

«Ця схожість в обличчях?»

«Ні, між тобою та обличчям Небесного Правителя немає жодної схожості»

Ву Мінь сказав:

«Тільки аура дещо схожа, але минуло стільки часу, мені важко то згадати, тому я міг помилитись»

Він подивився на Лінь Жуфея і з сумнівом запитав: «Щось не так?»

Лінь Жуфей усміхнувся і похитав головою: «Нічого, просто цікаво»

Ву Мінь запитав з певним недовірою: «Справді нічого?»

Лінь Жуфей відповів: «Нічого»

Учора, коли Ґу Сюаньду зізнався йому в коханні, він подумав про це: чи тому, що він був схожий на Небесного Правителя, Ґу Сюаньду дивився на нього інакше. Тож він не міг не попросити Ву Міня підтвердити це.

Тепер, коли він отримав відповідь від нього, він відчув, що його думки були надто дурними. Минуло сто років, у світі залишилося не так багато людей, схожих на Небесного Правителя, на яких міг випадково натрапити Ґу Сюаньду.

Оскільки Лінь Жуфей мав щось на думці, він неминуче виглядав пригніченим перед Ву Міньом. Однак, скільки б Ву Мінь не просив, він не збирався про це говорити, і зрештою той був змушений здатися.