Твоє кришталеве небо

Глава 7

   Після того, як Сакебі пішла до школи Орвел вирішив прийняти свою форму. Так він, на перший погляд, тільки кіт з ріжками, але може приймати форму людини. І він не винен, що уособленням його душі стала ця тварина.

   На шиї у нього висить нашийник, знак того, що він приручений. Але його хазяїн не хотів для нього неволі та дав значок для перетворення. Висунувши три пазурі, Орвел вставив їх у три відсіки й спалахнуло світло. Серед кімнати постав молодий хлопець років двадцяти.

- Потрібно ванну прийняти. - Хлопець пішов до ванної кімнати. - Ну і для чого він мене приставив до малолітки ? Виводить із себе.

"Привіт! Давай сьогодні зустрінемося". - Прозвучало в голові Орвела.

- Досить говорити в моїй голові! Зараз прийму ванну і прийду до тебе.

" І не лінь йому заклинання використовувати".

   Орвел пішов до ванної кімнати. У нього не так багато одягу, але Кемурі дав дещо в чому можна вийти на вулицю. Зустрінуться вони як завжди дома в Кемурі.

Вдома в Кемурі

   Орвел був на місці зустрічі через пів години. До прихожої вийшов Кемурі.

- Привіт! Ти швидко прийшов. - Кема протягнув руку Орі.

- Привіт! - Дух протягнув руку в відповідь. - Для чого ти мене покликав?

- Хотів спитати, як пройшла ваша перша зустріч? Чув як вона тебе котом обізвала. - Кемурі почав сміятися. - Ходім на кухню.

   Хлопці пройшли до кімнати та сіли за стіл.

- Не смішно! Ти мене відправив до малолітки! Сам, як думаєш? Мені подобається? - Орвел аж скипів.

- Хахахаха! Ну не галасуй. Я все зрозумів, але виходу в мене не має.

- Я буду з нею не довго. Не затягуй з розслідуванням в тому районі.

- Не буду. Але все-таки придивись за нею. І ще, що в тебе з рукою?

- Нічого такого. Просто у тих зараз був ніж і я не побачив. Сакебі мене до себе взяла тільки через поранення.

- Нічого в тебе не питала?

- Питала тільки про мене. Ні слова про призивника не було.

- Ну і добре. Не говори їй. Вона мене знає.

- Аааа.. Ти говорив, що ви знайомі. Примітив?

- Здурів!? Просто я веду в неї курси.

- Поговори тут мені. - Зараз сміявся вже Орвел. - Ти розказав Дабі?

- Ще ні. Можливо після курсів.

- Тільки не тягни з цим.

- Не буду. Не забудь Сакебі додому провести. Думаю можеш іти. Мені потрібно збиратися.

- Не забуду. Збирайся вже. Пока!

   Орвел розчинився в повітрі.
Кемурі почав збиратися на курси, адже не любив запізнюватися. Він переживав за дівчину, адже та не могла за себе постояти. І якщо стане відомо про її позицію щодо магів у школі їй буде не легко.

   Кемурі вже підійшов до класу і побачив Ікарі та Сакебі. Налякавши дівчат він був заряджений позитивною енергією на нові звершення.
Лекція пролетіла занадто швидко, на думку Кемурі. Він хотів провести дівчину, але побачив Дабі. Краще і справді розповісти зараз про все. Тому хлопець вирішив, що або зараз, або ніколи. Чому так відважно? Тому що, Дабі з обережністю ставився до людей і тому ця новина йому точно не сподобається. Кемурі направився до свого брата...