Твоє кришталеве небо

Глава 19

   Сакебі й Кемурі вибігли на подвір'я школи.

- Він любить познущатися... Тому не звертай увагу. - Хлопець тільки зараз відпустив сумку Саке.

- Та я і не звернула. А куди ми підемо?

- Думаю потрібно почати з мого місця. Йти не далеко, а потім я тебе проведу.

   Кема пішов попереду, а Саке плелася ззаду.

- Чому так повільно ходиш?

- Взагалі я ходжу швидко, але зараз просто не знаю дорогу.

- Аааа.... Зрозуміло.

   Парочка провела дорогу в повній тиші. Кемурі слухав музику й дівчина послідувала його прикладу. Тут Кема різко зупинився. Сакебі не зорієнтувалася і врізалася в спину хлопця.

- Ти як? - Кема протягнув руку, щоб допомогти їй піднятися.

- Та нічого. Нормально. - Саке тільки поправила волосся й підняла сумку, що впала.

- Боже... Да тебе доля не любить - хлопець почав сміятися

- Все добре. Я просто Сакебі.

- Ну дааа.... Це все пояснює. - Протягнув Кемурі разом із сміхом. - Ми вже прийшли. - хлопець показав рукою на майданчик із гойдалками.

- Це місце де ти наповнюєшся силою? Гойдалки!?

- А ти очікувала храм. Хахаха. Звикай я тебе водитиму в звичайні для людей місця, але для кожного мага воно багато значить.

- А, що це місце значить для тебе?
- В очах дівчини читалася зацікавленість.

   Тільки Кемурі відкрив рота Сакебі зірвалася з місця й побігла на качелю.

- Я дуже їх люблю - вона раділа наче мала дитина і Кема тихо посміхнувся цій картині.

- Мені вони теж подобаються, але я не катаюся, а дивлюся на небо та слухаю музику.

- Я теж люблю тут слухати музику, але нічне небо не бачила.

- Вона наче кришталеве. - Кемурі явно подався в спогади.

- Я теж хочу побачити. - Саке підняла голову до гори. Кема мовчки підійшов до дівчини та почав катати її. Була тиша, але вона тільки заспокоювала обох.

- Думаю тебе вже потрібно проводити додому.

- Але ти мені нічого не розповів. - Сакебі явно була здивована.

- А тут і не треба нічого говорити. Головне зрозуміти чому це місце настільки важливе, що дає силу.

- Хммм... Коли ти не торкаєшся землі це дарить легкість. Тебе неначе немає на цьому світі й ти можеш зануритися в свої думки. - Сакебі зараз говорила дуже серйозно й Кемурі це захопило.

- Для першого разу в тебе занадто добре вийшло - по виразу обличчя Саке було видно, що вона зраділа, - ну все. Хватить з тебе. Ходімо додому. Завтра підем на нове місце.

   Вони вийшли з майданчику та направилися до будинку Сакебі.

" Цікаво, а як виглядає нічне небо на тій качелі." - думками Саке залишилася там.