Сакебі прийшла на дитячий майданчик та зайняла качелю. Зараз вона не хвилювалася про те, що діти також хочуть на атракціон. Саке могла зрозуміти, що сталося із Ікарі: з одного боку, вони вирішили просто більше не спілкуватися, а з іншого.. що з іншого? Чому відразу накидатися на людину? Сакебі почала панікувати. Давно такого не було.
Дівчина сиділа на гойдалці вже годину та слухала музику. Додому йти не хотіла. Там Орвел, він хоч і любить подурачиться, але бачить людей наскрізь. Поки Саке задумалася музика перервалася дзвінком. Дівчина подивилася на екран мобільного: телефонує "Еіко".
- Саке, ти де взагалі є ?
- І тобі привіт.
- Я повторю. Де. Ти. Є!?
- Та чого ти кричиш! Сиджу на гойдалці.
- До тебе в клас заходив учитель і йому сказали, що ти втекла з уроків. Що сталося?
- Ми трохи посварилися з однокласниками.
- Ти плакала? - "Сакебі плакала?" - Почулося на фоні.
- Ну було діло.
- Знаючи, що тобі поплакати те саме, що води попити...
- Ей! Не так часто я плачу!
- Хахаха! Ну так. Звичайно.
- Бука ти.
- Іди вже додому. Ми тут чай п'ємо.
- Та йду я. Вже й замерзла..Зараз тільки початок весни.
- Тим більше.
Сакебі йшла дорогою. Сніг вже почав танути і ставало грязко й сиро.
- Прямо під настрій.
Дівчина зітхнула. Якщо все залишити так як є, то чутки полетять по всій школі, а це вже великі неприємності. Сакебі підняла очі до гори. Над містом стояло сіре похмуре небо. Воно наче губка, що всмоктує весь бруд.
- Навіть ти таке, а що вже про мене говорити...- Дівчина зупинилася й задумалася. - Капець! Це ж як зі сторони виглядає? Стоїть дівчина і говорить з небом... приїхали... дожилися!... - Саке швидким темпом пішла додому.
У квартирі її вже чекали друзі. Саме вони найбільше хвилювалися за дівчину. А мама... вона знає дуже мало з цього всього. Саке не хоче, щоб її мама хвилювалася. І так багато нервів на роботу іде.
Курута зайшла до коридору. Не встигла вона зняти взуття, як на дівчину налетів Еіко.
- Що там сталося?
- Якщо скажу, що нічого, то збрешу. Давай підемо на кухню і я все там розповім. - Вона взяла Еіко за руку та повела на кухню. Але потім повернулася, бо прибирала зовсім недавно, а взуття так і не зняла.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє кришталеве небо
FantasyМагі та люди... як поруч живуть настільки різні створіння? Це історія про перше кохання та віру у людей. " В небі все здається набагато чистіше, але це "чистіше" занадто крихке"