Глава 28

19 4 2
                                    

   Сакебі прийшла на дитячий майданчик та зайняла качелю. Зараз вона не хвилювалася про те, що діти також хочуть на атракціон. Саке могла зрозуміти, що сталося із Ікарі: з одного боку, вони вирішили просто більше не спілкуватися, а з іншого.. що з іншого? Чому відразу накидатися на людину? Сакебі почала панікувати. Давно такого не було.

   Дівчина сиділа на гойдалці вже годину та слухала музику. Додому йти не хотіла. Там Орвел, він хоч і любить подурачиться, але бачить людей наскрізь. Поки Саке задумалася музика перервалася дзвінком. Дівчина подивилася на екран мобільного: телефонує "Еіко".

- Саке, ти де взагалі є ?

- І тобі привіт.

- Я повторю. Де. Ти. Є!?

- Та чого ти кричиш! Сиджу на гойдалці.

- До тебе в клас заходив учитель і йому сказали, що ти втекла з уроків. Що сталося?

- Ми трохи посварилися з однокласниками.

- Ти плакала? - "Сакебі плакала?" - Почулося на фоні.

- Ну було діло.

- Знаючи, що тобі поплакати те саме, що води попити...

- Ей! Не так часто я плачу!

- Хахаха! Ну так. Звичайно.

- Бука ти.

- Іди вже додому. Ми тут чай п'ємо.

- Та йду я. Вже й замерзла..Зараз тільки початок весни.

- Тим більше.

Сакебі йшла дорогою. Сніг вже почав танути і ставало грязко й сиро.

- Прямо під настрій.

   Дівчина зітхнула. Якщо все залишити так як є, то чутки полетять по всій школі, а це вже великі неприємності. Сакебі підняла очі до гори. Над містом стояло сіре похмуре небо. Воно наче губка, що всмоктує весь бруд.

- Навіть ти таке, а що вже про мене говорити...- Дівчина зупинилася й задумалася. - Капець! Це ж як зі сторони виглядає? Стоїть дівчина і говорить з небом... приїхали... дожилися!... - Саке швидким темпом пішла додому.

У квартирі її вже чекали друзі. Саме вони найбільше хвилювалися за дівчину. А мама... вона знає дуже мало з цього всього. Саке не хоче, щоб її мама хвилювалася. І так багато нервів на роботу іде.

Курута зайшла до коридору. Не встигла вона зняти взуття, як на дівчину налетів Еіко.

- Що там сталося?

- Якщо скажу, що нічого, то збрешу. Давай підемо на кухню і я все там розповім. - Вона взяла Еіко за руку та повела на кухню. Але потім повернулася, бо прибирала зовсім недавно, а взуття так і не зняла.

Твоє кришталеве небоWhere stories live. Discover now