Твоє кришталеве небо

Глава 18

   Сакебі прокинулася без настрою. Але не в поганому просто без емоцій. 

- Ну хоч виспалася. - Саке потягнулася й полізла гладити Ору.

- Звичайно! Лягти спати в сім годин вечора. - Котик явно був в шоці й це не вкладалося в його голові.

- Ти ж сам сказав, що Кемурі з мене силу забирає.

- Я ж не думав, що все настільки серйозно.

- Не думай про це. Так... треба вставати й збиратися.

   Дівчина почала збиратися. Звичайні вранішні справи й приготувння сніданку стали рутиною. Хотілося хоча би трохи різноманітності. Але Саке не любила різких змін. Цього разу вона була готова.

   Дорога до школи також здавалася занадто довгою. Було відчуття, що життя відтягує момент їхньої зустрічі. Уроки тягнулися неначе годинами, а перерви прходили на самоті. Настав час курсів і якщо спочатку час тягнувся довго, то зараз все настало занадто швидко.  Всі були в спортивних костюмах і Сакебі осенило.

- Я забула форму! - Саке завжди знала, що у неї голова дирява, але настільки...

- Що таке, Саке? Як завжди щось забула. -  Повз дівчини пройшла Ікарі.

" Твою ж...Це карма. От тільки за що? "

   До Сакебі підійшов Ноягамі. Вчитель окинув дівчину поглядом і заговорив.

- Ти чому не в формі?

- Вибачте. Я забула. - Саке опустила голову.

- Хух... Ну добре. Тоді перепиши мені список учасників.

- Добре. Я завтра точно не забуду.

- Та нічого. Займайся.

   Почерк у Саке був недуже, але вона старалася. Заняття закінчилося через годину і всі почали виходити.

"Напевно сьогодні не підем. Він навіть не підійшов до мене. "

- Сакебі Курута, залишся на хвилинку. - Це був Кема.

- Добре.

   А з натовпу почулося:

- Хахаха... ото треба форму носить.

- Може вона хоче до Кемурі "підкатить"?

- Та в неї немає шансів.

- Ідіть додому. - Таким чином за дівчину вступився вчитель.

   Всі вийшли й розмова почалася вже між трьома особами.

- Я чув, що ти хочеш нам допомогти. - Саке махнула головою вчителю. - Це добре. Кемурі вибрав гарне місце для першого разу.

- Не заганяй її в краску. - Кема взяв Саке за сумку та потягнув до виходу.

- Ех...Діти....- Вчитель просто зітхнув і почав збиратися додому.