Твоє кришталеве небо

Глава 25

   Якщо дивитися на ситуацію з боку Сакебі, то вона в шоці. Теічі взагалі почав обговорювати фільм із нею. Поважний маг знайшовся.

- Мені здається, хтось говорив про обговорення серйозного питання. - Сакебі вже просто не витримала.

- Так, а тебе щось бентежить? - Запитав Кемурі, відірвавшись від розмови з Дабі.

- Ну знаєш... Я взагалі-то не пішла на уроки тільки через це.

- Та не хвилюйся ти. Все повинно розвивтися поступово. - Кема підійшов до дівчини та клацнув її по носу.

   Сакебі тільки легенько стукнула хлопця по плечу. Якщо просто стояти на місті, то нічого не вирішиться. Це відчували всі присутні, але ніхто не робив першого кроку. Думки про те, що проти них ціла організація - насторожували. Сакебі пошкодувала, що почала про це розмову.

   Теічі встав із свого місця та вийшов на центр.

- Ми не знаємо про них нічого, крім того, що дізнався Кемурі. Якщо враховувати те, що Кему поранили, то це доволі сильні люди. Для продуктивності пропоную розбитися на команди та роз'їхатися по своїм містам.

- Тут згоден. - До Теічі підійшов Кемурі. - Я, Дабі, Еіко та Ти будемо в одній команді. А іншим пропоную розділитися згідно з місцем проживання.

   Ніхто нічого не сказав. Всі встали зі свого місця та почали розходитися.

- У мене таке відчуття, що я щось не те сказала. - Сакебі трохи розгубилася.

- Просто.. навіть я не хотів піднімати цю тему.

- Але чому? Я думала, що це дуже важливо.

- Важливо, але думки про організацію, яка може так атакувати... Кожен розуміє, що буде багато жертв. - Кемурі відійшов від Саке та почав збирати свої речі.

- Тоді чому ти відправив всіх до різних міст? Думаєш, що вони розбрелися настільки далеко?

" Якщо все так серйозно, то чому б не розповісти про це людям? "

- Ми хочемо захистити людей, тому потрібно діяти на велику територію, щоб на нас не змогли напасти зненацька. Ходім додому.

- Як додому? У мене уроки.

- Та не будь такою серйозною. Офіційно дозволяю прогуляти.

- Ну добре... Мене там Ора чекає хоч погодую його.

- Дивись, бо розбалуєш його. Як мені тоді з ним працювати?

- Хахахах! Наче зараз він не розбещений?

- Кхм... Розбалуваний краще звучить. Ходім вже.

   Комурі показав рукою на двері, тому Саке навіть не супротивилася. Вони навіть словом не перекинулися після того, як вийшли з класу. Сакебі думала про те, що тепер у Кемурі на неї не буде часу. Кемурі ж переживав за прийняте рішення, точніше не про його правильність, а наслідки.

   Біля виходу з школи стояв Теічі. Його явно цікавило, що саме на зборах робила людина і де Орвел.

_____________
Від автора:
   Привіт) Я довго не з'являлася і прошу вибачення. Якщо хтось чекав продовження, то напишіть в коментарях свої думки про історію