Твоє кришталеве небо

Глава 10

   Сакебі прокинулася о шостій годині ранку. І одразу почула голоси у вітальні.

"Це ж, коли потрібно було прокинутися?" 

   Дівчина почала прислухатися, щоб зрозуміти про що говорять хлопці.

- На мене напав точно не маг. На тілі не залишилося відміток. А у нього на руці був пристрій.

- Думаєш це якась організація? Будемо говорити усім?

- Так, думаю це одні з тих, хто проти рівноправності. Звичайно скажемо всім...крім Сакебі. Вона вчора явно була налякана.

- Згоден.

- А мені не потрібно розповідати. Я все і так чую. - Дівчина увійшла до кімнати.

- Вибачте, я не хотіла підслуховувати, але можна було говорити тихіше.

- Ааа... Та нічого. Ми можемо почати нашу розмову? - Трохи в шоку відповів Кемурі.

- Та не спіши ти. Давайте за чаєм поговоримо.

   Сакебі відправилася на кухню, щоб зробити чай.

- Хахаха! Не дивуйся, зранку вона завжди смішна.

- Ага. - Дійсно, те що дівчина була у великій футболці й розтріпаним волоссям, його трохи здивувало.

- І не дивися на неї так. Вона в шортах.

- Ей! Я взагалі не про це думаю.

- А як же. - Сміхом заливався Ора.

   З кухні почувся запах свіжих млинчиків.

- Якби й вдома так пахло зранку. - Сказав Кемурі, прикриваючи очі.

   Хлопці зайшли до кухні. Але застали там Сакебі, що падає. Кемурі застосував те ж заклинання, що й тоді в школі.

- Так от, як я тоді не впала. Дякую!

- Так ти щось запідозрила? Звертайся.

- Ну ще ніколи не було такого, щоб я почала , але не впала.

- Хахаха! Так тебе й справді доля не любить.

- Нічого смішного.

- Ну добре! Досить вам! Давайте до справи.

   Сакебі поставила на стіл сніданок і присіла поряд.

-Як ти вже зрозуміла - я маг. - Почав Кемурі.

   Тут із кімнати Сакебі почувся шум.

- У мене крім Ори нікого з тварин не було. - Відповіла Саке на погляд хлопців.