Твоє кришталеве небо

Глава 5

Сакебі готувалася до відчайдушної бійки в якій вона б програла, але їх засліпило світло... Коли дівчина відкрила очі, то побачила побитих та розкиданих хлопців, а під ногами сидів кіт...але з рогами.

- Ааа... Що тут відбулося?

Хлопці, які лежали долі, швидко скочили на ноги та з криками побігли від Сакебі. Дівчина трохи відійшла від шоку та присіла до котика.

- Сонце, ти що тут робиш? У тебе лапа поранена. Я тебе додому заберу.

- А те, що в мене роги на голові тебе не насторожує?

- Хахаха... Видно я добре головою вдарилася.

- Ох. Давай ти мене додому віднесеш і я тобі все розкажу.

Більше Сакебі нічого не говорила, взяла рогатого кота на руки і пішла додому.

Саке зайшла до квартири й одразу пішла промивати рану на лапі кота. Їй було трохи страшно, але вона намагалася про це не думати.

***

Сакебі вже сиділа на ліжку разом із перебинтованим котом.

- Ти можеш розповісти хто ти та що там робив?

- По-перше, я не кіт, а дух. По-друге, мене призвали тобі на захист.

- Ууу. А як тебе звати?

- Орр...

- Ора? - викрикнула дівчина. - А ти дівчина чи хлопець?

- Ну так... У мене не має ні статі, ні віку.

- Цікаво... - Сакебі підняла голову і задумалась.

- Що цікавого? Тебе не лякають мої роги? Ти взагалі збираєшся жити хто знає з ким. - Кричав Ора.

- Чого кричиш, - Саке погладила кота по голові - і не боюся. Якщо існують маги, то чому не можеш існувати ти? Лягаймо спати.

- Ну дивись. Сама винна.

Сакебі та Ора лягли спати. Щоб було спокійніше, дівчина забрала кота до себе на ліжко. Все-таки вона дуже злякалася і довго не могла заснути. Завтра вона повинна піти на курси... Це буде.., а хто знає як воно буде?