Глава 27

17 5 4
                                    


   Після того, як Сакебі вийшла з класу, де проводилися збори, вона направилася на урок. Саке чудово розуміла, що ситуація розвивається доволі стрімко. Коли Кемурі почав говорити про можливості смертей, —  це сильно насторожило. У неї є Орвел, але як же інші люди? У них немає такого захисту, що буде з ними? Дівчина йшла по коридору та думала про людей, які живуть і не розуміють, що можуть бути в небезпеці. Вони ходять по вулиці та просто ненавидять магів. Хоча хтось замислювався про корисність цих людей, які внесли великий вклад у розвиток? Магі хвилюються про безпеку, — це Сакебі зрозуміла тільки сьогодні. 

   Раніше Саке просто добре сприймала людей іншої раси. Не було думок про їхнє життя та роботу, вона не розуміла всю серйозність ситуації. Ці думки повністю заполонили голову дівчини, тому Курута не помітила, як дійшла до класу. Що дівчина завжди точно знала,  то це як на неї відреагують однокласники.

   Сакебі постукала у двері класу і, не дочекавшись відповіді, зайшла до класу. 

- Добрий день, вибачте за запізнення. - Сакебі трохи вклонилася вчителю.

- Добрий. Сакебі, учитель Ноягамі попередив мене, але  я не думав, що ти так сильно затримаєшся.

- Вибачте. Я також не очікувала, що все так затягнеться.

- Ну нічого. Можеш сісти, але через п'ять хвилин дзвоник, тож перепишеш конспект у однокласників.

- Добре, дякую.

   Сакебі пройшла за свою парту, навіть не дивлячись на клас. Вона знала, що на неї дивляться, адже Саке раніше не запізнювалася настільки сильно. Хоча дівчина взагалі намагалася не спізнюватися.

   Коли дзвінок на перерву продзвенів, то  з класу ніхто, крім вчителя, не вийшов. Ікарі встала з поза парти та підійшла до Сакебі. Курута підняла очі, але одразу повернулася до своїх справ. У класі відчувалася напруга, декілька учнів вирішили покинути клас. Напевно, їх не цікавило те, що назрівало в класі. 

- Сакебі, можеш зі мною поговорити?

- Так звичайно, що ти хочеш від мене почути?

- Чому ти запізнилася на урок?

- Тебе це так сильно турбує? - Саке насторожилася, адже Ікарі не повинна знати, що відбувалося за дверима класу. Та це взагалі ніхто знати не повинен.

- Я хвилювалася за тебе, бо ти спочатку не хотіла ходити на курси, а тут раз - і ти ледве не найкраща учениця. Невже ти магів розлюбила?

- Я просто змирилася з обов'язками.

   Тут до дівчат підійшов Ден. Він заплескав у долоні та почав сміятися. На цю дію звернув увагу весь клас.

- Невже Сакебі так довго дома сиділа, що не знає, що на вулиці відбувається?

- Думай що говориш! - Саке не могла зрозуміти , чому цей факт настілки важливий.

- Ей! Тихіше! Вирішила й на мені зірватися? Постійно кричала на Ікарі, а в школі хорошеньку строїла. А тут ще й магів любиш? - "магів" Ден виговорив з особливим зусиллям.

- Я не строїла із себе "хорошеньку", а наші сварки з Ікарі не повинні тебе стосуватися. А, доречі, магів я справді люблю.

- Ха-ха-ха! Зовсім хвора?! Я звичайно знаю, що ти нас не дуже любиш, але бажати нам смерті - це занадто!

- Взагалі ненормальний? - Сакебі почала закипати. 

   "Ну, що він взагалі несе?"

   По класу пронісся шепіт. Всі почали обговорювати слова Дена.

- Якщо так подумати, то Саке правда нас не долюблює...- Почулося трохи голосніше.

- Якщо я з вами не спілкуюся це не  означає, що я готова вас вбити.

- А мені здається, що все так і є. - До класу зайшли нові подруги Ікарі.

   Саке взагалі не розуміла, що відбувається. Те, що її почали звинувачувати у зраді до неї дійшло, а от така дурна причина дійсно дивувала.

- Тихіше Даф, бо ще Сакебі розплачеться. - Звернулася Ікарі до дівчини.

   Сакебі тепер взагалі не витримала. Спочатку в молодшій школі, бо була дуже тиха, потім у середній, бо дуже правильна. Цього разу причина познущатися досить оригінальна. Знову... Дівчина швидко зібрала свої речі та вийшла з класу. Додому вона вирішила не йти, пішла до гойдалки...Вона завжди заспокоювала.

Твоє кришталеве небоWhere stories live. Discover now