Твоє кришталеве небо

Глава 30

   Друзі вже сиділи за столом. Саке розуміла всю серйозність ситуації, але не хотіла говорити взагалі. Особливо якщо це буде стосуватися Еіко і Начі. Дівчина сподівалася, що її друзям це не зашкодить.

- Ну що ж.... Будемо діяти одразу. Саке, ти повинна зробити вигляд, що нічого не сталося. Просто будеш завжди з нами, а на курси ходитимеш і далі. Ми з Дабі познайомимо тебе із іншою частиною нашої команди.

- Це буде важко. Не звертати увагу на те все... Я невпевнена,  що вони це так просто залишать.

- Ви головне їй баночку для сліз дайте.

- Еіко! Май совість, - дівчина склала руки на груди та відвернулася, - я зі своїми слізьми впораюся, а от ти з Орвелом, коли ви удвох залишитеся...

- Саке, я тобі припомню.

- Що тут відбувається? - Кема взагалі не зрозумів суть розмови.

- Просто ти погано знаєш свого Ору. - Сказав Начі, нахилившись до Кемурі.

   Друзі посміялися та вирішили трохи відпочити перед вечерею. Курута вирішила не проганяти присутніх, а краще нагодувати. Все одно тільки на одну людину більше. Еіко і Начі й так їдять у неї. Саке прийнялася мити посуд, але мочалку забрав Кемурі.

- Давай я. 

- Ну якщо хочеш,  то можеш, але....

- Не "алекай". Я хочу подякувати за чай та майбутню вечерю.

- Хахахах! Таким чином я повинна сюди приставити Еіко, Начі й Орвела.

- Хаха! Сидять на шиї? 

   У них нарешті зав'язалася проста бесіда. Тепер Саке могла прийнятися за приготування їжі.

- Та ні. З Орою мені веселіше, а для тих двох тільки приємно. 

- Ти занадто добра чи мені здається?

- Хммм... Еіко каже, що я наївна. Думаю це формулювання точніше.

   По кухні розлився сміх. Усі інші вже сиділи перед телевізором та обирали фільм. Вони спеціально пішли з кухні. 

- Чому ми повинні залишати їх там самих? - Вже не витримав Еіко.

- Боже... Еіко, розслабся. Не монстр же Кема.- Став заступатися за друга Ора.

- То в нього синдром старшого брата.

- Начі! Ну хоть ти мене не підколюй.

- Ухти, хто в нас такий надувся~, - Орвел підповз блище до Еіко.

   Тут не витримав вже Начі та почав зливатися сміхом.

   На кухні було доволі тихо. Чулися тільки шум води та тихі розмови.

- А вони здружилися, - Кема заглянув до вітальні, - навіть дуже.

- Особливо Еіко та Орвел.

   Сакебі почистила кортошку та почала готувати інші продукти. Сьогодні вечеря має бути простою, але смачною.

- Що будеш готувати? - До дівчини  зі спини підійшов Кема та заглянув їй через плече.

   Саке підпригнула на місці.

- Ти що твориш? У мене ледь серце не стало! - Дівчина взялася за серце.

- Я ж постійно поряд стояв ,ти чого? Невже такий переляк?

- Але я ж не бачила як ти підійшов.

   Кемурі вирішив не продовжувати цю тему. Саке просто продовжила готування. На кухні стало тихо, бо Кема просто стояв поряд та спостерігав за дівчиною. Він довго дивився за нею. Саке була захоплена справою, тому навіть не звернула на це увагу. Хлопець вдивлявся в обличчя та почав помічати, що очі дівчини були не сірі, а зелені.

- Салухай, а хіба в тебе очі не сірого кольору?

-А?... сірі, - Саке трохи  не зрозуміла суть питання, - а що таке?

- Просто зараз вони зелені, - Кемурі підійшов до дівчини занадто близько, - як так?

   Саке почала відходити назад та вперлася в стіл.

- П-просто... коли я злякалася виступили сльози от вони колір змінили.

   Кема нагнувся ще блище.

- Магія?

- Звичайна біологія, - Сакебі трохи набралася сміливості та подвинула Кемурі, - я продовжу.

- Так звичайно. - Кемурі трохи відійшов та повернувся до своєї справи.