Наступним місцем, куди пішли Сакебі та Кемурі, став парк. Вони ходили по стежках і добрели до альтанки*.
- Тут гарно, - посміхнулася Саке, - я б ще раз сюди прийшла.
- Згоден. Це місце Дабі та Кейт.
- Уууу... Воно йому підходить. А хто така Кейт?
- Ревнуєш? - Кема підмигнув дівчині.
- Багато хочеш.
- Кейт - це його дівчина.
- Зрозуміло.
- А до тебе дійшло, чому саме це місце?
- Нуу... Дабі спокійний. А тут дуже тихо і не має суєти. В цьому парку він може показати себе таким, яким інші його ніколи не побачать.
- Хахаххахаха.
- Я щось смішне сказала?
- Нічого. Просто ти попала в яблучко.
- Та я молодець.
- Ага. Ходімо додому.
- А ми не підемо в середину?
- Зараз сюди прийдуть Кейт і Дабі.
- Я зрозуміла. Як добре, що завтра субота. - Сакебі потягнулася. - Все, ходімо.
Сакебі побігла в перед і залишила Кемурі позаду.
______________
Альтанка - беседка.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє кришталеве небо
FantasiМагі та люди... як поруч живуть настільки різні створіння? Це історія про перше кохання та віру у людей. " В небі все здається набагато чистіше, але це "чистіше" занадто крихке"
