Сакебі разом із хлопцями прийшла додому. Саке одразу пішла на кухню, а Еіко у ванну кімнату. Так як хлопці просили їсти, то дівчина почала готувати. Інколи Саке здається, що вона їм потрібна тільки для готування. Але дівчина розуміла, що це не так і інколи факт криворукості Еіко та Начі давало їй превагу.
Поки Саке готувала інгредієнти Начі включив аніме. Це їх улюблене заняття ще з дитинства. Іноді можна дозволити собі й таке. Тільки Орвел сидів за столом у вигляді кота й пильно слідкував за Сакебі.
- Тобі правда можуть не дозволити поїхати?
- А ти сам як дмаєш? Мені навіть сімнадцяти не має. Мама ще про тебе не все знає.... Я б на її місці й правда не відпустила.
- Хммм.... Але там буде вчитель і Кемурі.
- А до чого тут він. Скоріше вона дозволить через Еіко.
- І тут правда. Кемурі тебе довіряти не можна. Мало чого може статися.
Після цих слів у Орвела полетіло полотенце від червоної, як помідор Саке. Дівчина задумалася над словами Ори. А чи можна повністю довіряти Кемі? І тут справа не в його надійності як товариша.
Еіко вийшов із ванни, а під дверима його чекав напів голий Орвел із полотенцем на плечі.
- Еммм... Тобі робити нема чого? - Еіко був м'яко кажучи в шоці.
- А що таке? Тобі щось подобається? Мм~
- Може ти мав на увазі "не подобається"?
- Я все правильно сказав. - Орвел підмигнув Еіко і зайшов до ванної кімнати.
У цей час Саке вже говорила із мамою...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє кришталеве небо
FantasyМагі та люди... як поруч живуть настільки різні створіння? Це історія про перше кохання та віру у людей. " В небі все здається набагато чистіше, але це "чистіше" занадто крихке"