Сакебі проснулася о 6:30. В школу їй на восьму годину так, що дівчина встигає зібратися і попити чай. Але цього разу вона прокинулася із котиком під боком.
- Ора, ти будеш молоко?
Ора потягнувся і відкрив одне око.
- Так.
Сакебі почала потроху збиратися до школи. Приготувала їсти, налила поїсти Орі, переглянула соціальні мережі.
- Ти скучно живеш. - Подав голос Ора.
- Скучно? Знаєш мені не додає задоволення постійна біготня. Я люблю повільно і роздумливо.
- Пфф. Кажу ж скучна.
- Звикай. Мені вже пора йти. Я залишаю тебе дома. Не скучай.
Сакебі взяла сумку й пішла одягатися. Потім дівчина вийшла з квартири і закрила двері на ключ. Коли Сакебі йшла до школи, їй подзвонила мама.
-Привіт сонечко, як справи?
- Привіт! Все добре. Вчора на мене ледь не напали, але якийсь маг послав мені на допомогу духа. Духа звати Ора і він кіт з ріжками. Я його забрала додому.
- Бог ти мій! З тобою все добре? А що то був за маг?
- Все добре. Не знаю, Ора мені не скаже.
- Потрібно буде йому подякувати.
- Ааа... Я й не подумала. Сьогодні спитаю в Ори. Мама, я вже біля школи. Потім ще подзвоню.
- Тільки не забудь. Ну добре. Гарного дня.
- Пока.
Дівчина поклала слухавку і зайшла до воріт школи. Там її зустріла Ікарі.
- Привіт Саке-чан, як справи.
- Привіт! Нормально. Ходімо в середину. Вже так набридли шапки. Хочу весну.
- Зачекай трохи і буде тобі весна.
Дівчата старанно гризли граніт науки. Після закінчення всіх уроків вони пішли до класу самооборони.
- Ти навіть прийшла? - До дівчат підійшов Кемурі.
Сакебі злякалася і відстрибнула.
- Ти нормальний так лякати?
- Хахахах! Заходьте. Сьогодні буде цікава тема.
Дівчата зайшли до класу і сіли за першу парту. Ікарі дістала пенал та зошит. Сакебі ж не діставала нічого. Учитель весь годину сидів у класі. Продзвенів дзвінок і Ноягамі почав читати урок.
- Доброго дня, сьогодні ми будемо говорити про знаки на тілі магів. У магів є деяка особливість. Коли маг ранить мага, то на тілі пораненого залишається знак.
Із середнього ряду підняв руку хлопець.
- А навіщо їм це? Який сенс?
- Так влаштована їхня природа. - відповів учитель - вони "одного виду" маги не повинні шкодити один одному. Іноді цього не хватає і людям.
Вчитель зупинився і до нього підійшов Кемурі. І почав говорити :
- Зараз я вам покажу приклади.
Засвітився проєктор і на стіні з'явилося зображення квадрату з надписом на не зрозумілій мові.
- Взагалі у сім'ях для того, щоб зрозуміти чи дитина маг, якщо союз із мага та людини, то використовують легеньке заклинання. Але то рідкість.
Сакебі замислилась.
" Коли ми сиділи в кафе я бачила шию Кемурі. Тоді його шарф трохи з'їхав і там був такий знак. Та ні...бути не може". - Дівчина відкинула дивні думки з голови і знову почала слухати.
Після закінчення курсу Сакебі пішла додому сама, адже Ікарі піде гуляти з однокласниками. Дівчину наздогнав Кемурі.
- Ну і як тобі лекція?
- Ну не лякай ти так. - Саке сказала це ображеним голосом.
- Хахахааха - сміявся Кемурі.
- Ти з мене знущаєшся?
- Ну є трохи. - Кемурі побачив Дабі, який махав йому рукою. - Ну добре мені потрібно бігти.
- Дивний він
- Я все чую.
Дівчина весело засміялася, одягнула навушники та пішла швидше.

ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє кришталеве небо
FantasyМагі та люди... як поруч живуть настільки різні створіння? Це історія про перше кохання та віру у людей. " В небі все здається набагато чистіше, але це "чистіше" занадто крихке"