Твоє кришталеве небо

Глава 24

- Хахаха! Ти як завжди. Добренько. Доречі.... Кемурі - це той маг, до якого тобі потрібно.

   Сказати, що Еіко був в шоці, нічого не сказати.

- Що!? Якого чорта!?

- Ну ось так. Потрібно дізнаватися до кого йдеш на зустріч за раніше. - Сакебі вже уплітала сніданок за обидві щоки.

- Але він мене таак бісить! - Еіко був готовий битися головою об стіну.

- Знаєш! Кемурі мій хазяїн! Хватить на нього гнати! - Тепер не витримав уже Орвел.

- Тихіше, киця. Я все зрозумів.

- Киця!? А це ми ще подивимося.

- Ти про що?

- Цікаво хто з нас ще буде "кицею" - Орвел підмигнув і одразу перетворився назад на котика.

- Капець я хринію. - В Еіко очі на лоба полізли.

- Хахахахаха! - Друзі почали сміятися й не могли заспокоїтися.

- Давайте так... Я піду збиратися, а ви мене зачекаєте. Відведу вас до Кемурі, а сама піду на уроки.

   Всі погодилися й розійшлися по своїх кімнатах та квартирах. Сакебі таки трохи хвилювалася. Боялася, що її друзі не зможуть знайти компроміс. Вся надія лягла на Кемурі.

   Уся компанія, крім Орвела, підійшла до школи. Сакебі одразу повела всіх до класу самооборони. Там їх вже чекали представники магів із різних міст. Саке відкрила двері й в неї полетіла червона кулька.

- Ей! Що за чудо це зробило!?

- Тихіше. Все добре, заходьте. - До друзів підійшов Кемурі. - Сакебі, ти як?

- Яке падло це зробило? - попереду дівчини став Еіко. - Руки повідривати?

- Ей! Тихіше. Ти хто будеш?

- Я маг із міста Кобе. 

- А твоя сила?

- Некромант. Призиваю духів, - Еіко посміхнувся - та само як і ти.

- Я бачу ти прийшов підготовленим. Наскільки я знаю некроманти не дуже йдуть на контакт із іншими.

- Можу запевнити таких проблем не буде. - У розмову встряла Сакебі. - Повір мені я його дуже добре знаю.

   У кімнаті сиділо не багато людей, що здивувало Начі. Це повинні бути збори магів із різних міст і по ідеї присутніх повинно бути більше. До компанії яка забула про те де саме знаходиться підійшов Дабі.

- Привіт, Сакебі! Ти зустрічаєшся з магом.

- Привіт, Дабі. - Саке дуже зраділа його приходу, адже він точно розрядить обстановку. - Та не дай Боже! Еіко мені, як брат і я його  іноді терпіти не можу.

- Ось воно як, а той хлопець у тебе позаду?

- Це Начі  двоюрідний брат Еіко.

- Понятненько. І так, чому ми тут стоїмо? Ходімте до всіх.

   Коли вся суматоха закінчилася, Дабі почав представляти всіх присутніх. Про себе та Кему він не сказав нічого. Велику увагу приділив Теічі. Це був маг зброї із катаною. На плечі у нього сидів дух його зброї.  На вигляд суворий та жорстокий, але якщо з ним поговорити то це зовсім інша людина. 

   Одним слвом, на думку Сакебі, зборище чудакуватих людей...