Твоє кришталеве небо

Глава 22

   Пройшов цілий тиждень. Кемурі кожного дня водив дівчину на нове місце. Вона почала розуміти, що кожен маг - це окремий світ, який відокремлює одного від іншого. Сакебі  почала постійно думати, навіщо робляться ті, чи інші вчинки. До дівчини навіть почало приходити натхнення.

   Але навіть прогулянки з Кемурі не змогли вибити з голови Сакебі приїзд Еіко та Начі. Вони завжди були найкращими друзями, Сакебі вважала їх за братів. Раз у тиждень вона ходила до сусідньої квартири поливати квіти, але прибирати перед приїздом не буде. Руки не відваляться. Саке була б не Саке, якби не познущалася над ними.

   Наступного ранку Сакебі розбудив стукіт у двері. Дівчина відкрила очі й готова була рвати й метати. Вона відкинула ковдру й почала кричати:

- Та щоб вам добре було! Орвел, це ти ?

- Ти чого ореш? Дай поспати.

   Саке підійшла до дверей та відчинила їх.

- Сакебі!!! Ми приїхали. - В один голос крикнули двоє хлопців.

- Еіко! Начі! Ви вже приїхали! - Дівчина кинулася обіймати та цілувати хлопців. - Якого гарного так рано?

- Це сюрприз! - Еіко посміхався, як придурок.

- А якщо серйозно? - Сакебі обперлася об двері.

- Нам треба ключі. А я бачу ти так у футболці й спиш? - Начі протягнув руку.

- Та іди ти. - Саке зайшла до квартири та винесла ключі. - Приходьте не раніше одинадцяти.

- Ок.

   Перед хлопцями закрилися двері, а дівчина побігла на кухню в приприжку. На перший погляд не скажеш, але вона дуже рада, що вони нарешті приїхали. Саке тепер не зможе заснути, тому пішла готувати їсти, бо коли хлопці прийдуть, вони точно будуть дуже голодні.

- Хто приходив? - До кухні зайшов Орвел.

- Начі та Еіко. Вони нарешті приїхали.

- І через це ти світишся?

- Ага. Їсти будеш?

- Тупе питання.

- Згодна.

   Дівчина стала готувати. Сьогодні крім першого в духовці печеться торт. Вже одинадцята година, й до будинку заходять два хлопці, навіть без стуку.  Потім заходять до кухні, де їх вже чекала Саке.

- Роки проходять, а нічого не міняється.

- Ну Саааке. Ми ж скучили. - До дівчини підбіг Еіко й почав переминати її волосся.

- Пора б вже звикнути. - Начі сів за стіл і почав накладати їсти.

   На кухню зайшов Орвел. Він побачив все, що відбувається й трохи прифігів. Знаючи, що Сакебі взбіситься, якщо сісти їй на коліна, то Ора обрав Еіко. Котик підійшов до ніг хлопця й різко запригнув на нього.

- Твою ж.... Що це? - Еіко аж положив вилку.

- А... Це Орвел. - Сакебі відповіла так, наче в неї спитали, що вона сьогодні снідала.

- Так це той. Мммм... Прикольний дух. - Еіко почав гладити кота.

- І це все? - Крикнув Ора.- Вся реакція?

- Ну так. Я некромант. Сам із духами справу маю.

- А я то думаю, чому від тебе така темна енергетика... Таку кожен помітить.

- Темна енергетика? Ніколи не помічала. - Із здивуванням сказала дівчина.

- Да ти серйозно!? - Орвел був в шоці.

- Якщо маєш щось проти, то брись із колін.

- Все, все, все... Я лежу.

   За столом розлився сміх. Далі вони просто сиділи й обідали.

- Еіко, Начі, я хочу вас познайомити з магом, що допоміг мені й допомагає з пізнанням його раси.

- Сакебі, я сподіваюся, що ти не влазиш у щось серйозне. Доречі, мені потрібно до магів, що ведуть розслідування. Одного з них звати Кемурі.

- От давай завтра й познайомлю.

"Зараз краще йому не говорити, що це одна й та сама людина. Кемурі йому не дуже подобається".