Твоє кришталеве небо

Глава 29

    Сакебі сиділа за столом і тримала чашку чаю в руках. На неї дивилися всі присутні і чекали, коли дівчина налаштується на розповідь. Першим не витримав Орвел:

- Та ти можеш розповісти, що сталося? Чи нам думки твої читати?

- Та заспокойся ти я формулюю. Сьогодні після зборів я пішла на урок.

- Ну правильно, ми вийшли з кабінету, а в тебе був урок. - Повторив Еіко. - Що ж могло статися?

- Я не просто запізнилася, а прийшла під кінець уроку. Але вчитель не кричав.

- Та не тягни. - Начі вже набридло чекати.

- А потім почалася перерва...

- Сакебі... Я все розумію... але блище до суті.

- Орвел, я вже в неї носом уперся. Якщо коротко, то Ден з Ікарі звинуватили мене в тому, що я прихильниця магів і хочу вбити однокласників. І вони в це повірили. Ні... я звичайно гарно ставлюся до магів, але не фанатка ж.

   Сакебі просто зірвалася обуренням. Взагалі Саке не любила формулювання "фанат". Ці люди викликають жалість і страх одночасно. І порівняння з ними насторожує. Навіть якщо це зробила сама дівчина. Така поведінка Саке здивувала всіх присутніх. Вона могла заплакати, але не влаштовувала істерик.

- Це те чого ми з Кемурі боялися. Потрібно зв'язатися з ним.

- Що ти маєш на увазі? - Це цікавило не тільки дівчину, а й інших присутніх.

- Коли Кемурі прислав мене до тебе, то дав наставу  приглянути. А коли на нього напали,  сказав вже захистити. Ми думали, що хтось може прознати про твої життєві позиції. Зараз люди не готові приймати думки які кардинально відрізняються від інших. А якби щось сталося,  винні були ми.

- Хмм... Може Кемурі і не така зараза яким я його бачу.

- Еіко, може перевіриш чи я не поганий хлопчик. Мм~ - Орвел підсів до хлопця.

- Хахахахах! А ти правда спробуй. Тобі втрачати нічого... Хахахаха! - Сакебі не витримала і почала заливатися сміхом.

- Що значить "втрачати нічого" ? - Сказав Ора прямо в обличчя Еіко.

- Так стоп! Звертайте цю сцену а то мені погано зараз стане. - Подав голос Начі, - але якщо ти вибрав цю дорогу, то я тебе підтримаю. - Начі положив руку на плече брата.

  Розмову друзів перебив дзвінок у двері. Саекбі побігла відкривати бо серед присутніх відійшла від сміху перша. Відкривши двері, вона побачила Кемурі та одразу викрикнула:

- Орвел, ти коли встиг?

- І тобі привіт. Що тут сталося? Те як ви сміялися на сходах було чутно.

- Спочатку заходь, а потім все розкажу.

   Саке пропустила старшого до коридору та закрила двері. Зараз їх очікувала серйозна розмова, де потрібно було вирішити, що робити далі.