Твоє кришталеве небо

Глава 12

- Сакебі, залишися. Нам потрібно поговорити.

   Якщо чесно, то Саке злякалася.

   "Навіщо я їм? Вони ж мені нічого не зроблять? Та ні. Кемурі ж залишив мені Ору."

- Та не бійся ти так. - Вчитель підійшов до мене блище. - Ми просто хочемо зрозуміти твої наміри й що нам із тобою робити.

   Саке трохи заспокоїлася та присіла за перший ряд.

- Я не можу сказати, що повністю на стороні магів. - Всі трохи збентежилися, але дівчина додала. - невпевненість та небезпека лякають.

- Хочеш сказати, що тобі страшно? - Біля Саке сів Дабі.

- Не зовсім. Ви ж поручили мене Орвелу. Але навіть Кемурі вдалося так сильно поранити.

- Я просто не дооцінив супротивника. Не хвилюйся так.

- А чому таке гарне відношення до магів? - Тепер Сакебі повністю окружили. Вчителя явно цікавило тільки це.

- Ну просто... У мене є друг дитинства і його сім'я магі. От і все.

- Тобто ти вже мала справу з магами? - Не зупинявся Ора.

- Так. Ми і досі спілкуємося, але не так часто як раніше.

- Хмм... Цікаво. Але ти ж розумієш, що не всі магі добрі.

- Дабі, не перекривляй мою маму.

- Хахаха! - Саміявся Орвел. - Ти тепер офіційно "Мамочка".

- Не смішно! Доречі, а де твоя сім'я?

   Те, що це було цікаво всім дуже помітно. У Ори навіть вуха шевельнулися.

- З татом ми давно не живемо разом, а мама на роботі в іншому місті. У неї своя маленька компанія.

- Зрозуміло. - Задумливо протягнув Кемурі.

- Це все, що ви хотіли спитати?

- Ні. - Взяв слово Кемурі.-  Ти ж розумієш, що ми не можемо довіряти першому перехожому. Але я носом чую, що ти не брешеш.

- Хахаха! Ну хоч на цьому дякую.

- Ми будемо надавати тобі безпеку, а ти не розповідай про нас.

- Окей. Якщо це все то я пішла додому. Їсти хочеться.

- Ну добре йди вже. - Дабі помахав Саке рукою.

   Дівчина вийшла з кабінету та пішла додому, але вона ще хотіла зайти до магазину за продуктами

В аудиторії

- Думаю їй можна довіряти.

- ОГО! І це сказав Дабі!? Ти ж в основному не довіряєш людям.

- Я заліз їй в голову.

- Ей! Ну ти даєш.

- Кемурі, не возмущайся. І де Орвел.

- Я й не возмущаюсь. Орвел пішов за Сакебі. Думаю й нам пора додому. Треба зібрати всіх і поговорити.

   Із друзів Дабі та Кемурі тільки двоє людей, а всі інші - магі. Саме вони і є тими, хто патрулює вулиці. Всі хочуть виправдати своє ім'я. Серед них є ще один призивник духів. Точніше призивниця. Її звати Кейт і вона по сумісності дівчина нашого Дабі. Навіть у такого недовіри є дівчина. А у Кемурі немає. Через це його постійно підколюють.

Сакебі в магазині

   Дівчина зайшла до магазину. Тут Сакебі скуплялася завжди. Її навіть продавчині знають й постійно рекомендують кращі продукти. Але цього разу вона зустріла там не зовсім приємних людей. До неї підійшли нові знайомі Ікарі.

- Сакебі, привіт. Ну як відчитали тебе?

- З чого ти взагалі це взяла?

- Ну так тебе залишали. Чи то ти на Кему погляд поклала. От тільки він тобі не по зубах.

- Не несіть дурню. Я просто забула в кобінеті минулого разу гаманець і мені його повернули.

- Хах! Знаєш ми тут із твоєю "подругою" тепер дружимо. Вона казала, що ти занадто нудна. Воно і правда.

  Дівчата посміялися й пішли далі. Сакебі стояла на місці, як укопана й не розуміла, що сталося. Сакебі свято вірила, що вони з Ікарі найкращі подруги. Але все виявилося зовсім не так.

   Сакебі вийшла з магазину без настрою із пакетом продуктів, і всякого солодкого. Потрібно заспокоїти нерви. І що тепер робити дівчина не розуміла. Ікарі будла єдиною близькою людиною в цьому місті.