Твоє кришталеве небо

Глава 11

   Єдине, що знає Сакебі це - "Я сьогодні піду на курси". І більше нічого. Дівчині було страшно. Якщо навіть такого мага як Кемурі поранили, то що буде із звичайною людиною. І так, Саке не сумнівалася, що Кема сильний маг. Раніше вона пропускала все мимо вух, але зараз неначе прозріла. Навіть її може спіткати небезпека.

   Вона не будила Орвела і тихенько збиралася до школи. А по дорозі заткнула вуха навушниками щоб нічого не чути.
   Біля входу до приміщення стояла Ікарі та ще якісь дівчата. Сакебі вирішила привітатися з подругою.

- Ікарі, привіт! - У Сакебі є звичка махати рукою, але це бісило подругу тому при ній вона так не робила.

   На жаль, Саке відкрито проігнорували, але дівчина вирішила не засмучуватися раніше ніж потрібно.

   У класі була дивна атмосфера і це насторожувало. До Сакебі підійшла однокласниця.

- Сакебі, а коли ти вчора пішла додому?

- Привіт. Ну думаю годин в десять, а що?

- Вибач, просто ніхто не помітив. А зрозуміли, що тебе нема тільки коли хлопці почали нас проводити.

- Та нічого. Ви ж напевно довго гуляли, а я вирішила піти раніше. Сьогодні ж в школу.

- Всерівно вибач. - Дівчина опустила голову.

- Та нічого. Я ж не образилася.

   Почулася мелодія дзвінка й всі сіли на свої місця. І тільки Ікарі прийшла перед учителем. Сакебі вирішила поговорити з подругою на великій перерві, а зараз урок.

   Пройшло три уроки, а дівчата навіть не привіталися. Наступна перерва була великою і тому це останній шанс. Сакебі швидко підбігла до подруги.

- Привіт. Давай пообідаємо разом.

- О! Привіт, Саке. Ну...думаю можна.

   Дівчата дістали свої обіди та сіли за одну парту.

- Слухай, - почала Сакебі - я сьогодні віталася з тобою біля школи, але ти мене проігнорувала.

- Що справді? Я тебе не бачила. Ми говорили з дівчатами про новий салон краси.

- Уу... А що то за дівчата? Може познайомиш?

- То дівчата з третього класу. Думаю у вас різні інтереси. Вам буде не цікаво разом.

- Ну добре.- Звичайно, що така відповідь не задовольнила Саке й навіть образила. Чому вона не може спілкуватися з тими ж дівками? Хоча... Сакебі не любила говорити про косметику та манікюр.

   Ікарі на телефон прийшла СМС і дівчина більше не говорила з Саке.  А потім взагалі встала й пішла геть.

   " Потрібно буде пожалітися Еіко. Сподіваюся він полагодив телефон."

   Еіко - це друг дитинства Сакебі. Ще чотири роки назад він переїхав в інше місто. Доречі, саме через нього Саке гарно ставиться до магів. Сам хлопець і його сім'я є магами. Але в дитинстві над ним знущалися, тому вони вирішили переїхати. Друзі постійно спілкувалися по телефону та відеозв'язку. Але три тижні назад це чудо розбило телефон і вони не списувалися. А Сакебі так багато потрібно розповісти....

   Ось вже закінчилося сім уроків і учні направилися до аудиторії де проходять курси.

  Сакебі сіла на перший ряд і навіть не звернула уваги, що подруга сиділа з тими дівчатами і обговорювала її. До класу прийшов учитель й почалася лекція. Розповідь була про часи, коли люди і магі мали рівні права.

   " І чому я завжди попадають на такі нудні лекції? Хоч вірші попишу."

Через сорок хвилин лекція підійшла до кінця. Всі зібралися виходити й Сакебі разом з ними, але до дівчини звернулися.

- Сакебі, залишися ненадовго.

- А от треба було слухати розповідь, а не дурнею маятися. - Сказала одна з нових подружок Ікарі.

   Аудиторія залишилася пустою і до Кемурі з учителем приєдналися Дабі та  Орвел.

- Ми хочемо з тобою поговорити. - Сказав учитель.