Пройшов ще місяць до дня, коли Габріель помітив, що Стас начебто заспокоївся з пошуками свого хлопчика — божевільна людина — й повернувся до своїх регулярних набридливих візитів до Габріеля. Навіть перестав нити з приводу роботи, частину якої, на диво, навчився виконувати самостійно.
Першого квітня зателефонував батько Стаса зі звісткою про смерть мами Габріеля. Спочатку Габріель намагався переконати його, що цей жарт абсолютно несмішний і просив передати трубку мамі, бо вона точно мала стояти осторонь і тихо сміятись в кулак. Однак усередині він розумів, що чорний гумор був невластивим їхнім батькам, і від цього хвилі напруги щомиті били з новою силою.
Габріель відмовився бути присутнім на похороні, відключив дзвінок і скрутився на ліжку. Він довго дивився в простір перед собою, доки не заснув, а потім прокинувся головою на колінах Стаса, який заспокійливо перебирав пасма його волосся. Як виявилось, такі дотики зовсім не вгамовували почуття всередині, й за кілька хвилин, не маючи сил більше стримуватись, Габріель розридався в голос, як маленький хлопчик. Наступного ранку з тривожними нотками в голосі Стас сказав, що він схожий на свою маму і, ні, не рисами обличчя чи кольором волосся. Від самого носа по його щоках розходилися почервоніння.
На похорон разом із проханням Габріеля залишитися там на невизначений термін Стас полетів один. Звичайно, у нього залишився батько, який, мабуть, теж важко переживав смерть старої подруги та потребував моральної підтримки. А Габріель полетів знайомитись з Майрою, що проходила інтернатуру в одній із найкращих лікарень Європи — так сказала Аніка, але Габріель їй не дуже вірив. Дівчина азійської зовнішності на добрих десять сантиметрів нижча за саму Аніку напрочуд добре розмовляла російською. Її мама була казашкою, тож Майра з дитинства знала три мови. Не зважаючи на це, вона зраділа, коли Габріель попросив її все ж перейти на нідерландську.
Після досліджень, на які Габріелю довелося літати ще тричі — для повторного вивчення — Майра з головним лікарем попросили його не нервувати, бо облисіє — і в цьому жарті була частка жарту. Майра похвалила його майже здоровий спосіб життя, видала рецепт на ліки та сказала повернутися через пару місяців для корекції лікування, якщо це знадобиться.
З належним доглядом та засобами, що прописала Майра, неприємні симптоми пройшли досить швидко, й тепер Габріель з презирством дивився на всі креми та маски, що надіслала йому Аніка — неначе зовнішні прояви були найгіршою частиною цієї хвороби. Ще коли вони вчилися, вона кілька разів на п'яну голову змушувала його намазатись то соплями болотного гобліна, то перетертою лускою дракона — інакше це назвати язик не повертався. А тепер щоранку йому самому потрібно було користуватися гелем від запалень, мазатись сонцезахисним, а ввечері все це змивати й знову наносити якісь маски. Та це лише на про всяк випадок, для профілактики, хоч Майра й сказала, що в цьому майже немає сенсу. Краще не забувати щодня приймати ліки, авжеж.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Великі плани ІІ. Хлопак
General FictionСпочатку Габріель дуже радів, що Стас від нього нарешті відчепився, але хто ж знав, що у придурка настільки дурна наснага до створення проблем. 2/5 "Великі плани"
