5.2. Похвали мене

5 1 0
                                    

Через двадцять хвилин Габріель вийшов через кухню на терасу та так і завмер у дверях. На балюстраді, щось клацаючи у смартфоні, сидів Олег, а трохи далі за ним стояв накритий стіл. Габріель озирнувся назад і помітив, що в кухні залишилося лише три стільці.

Вони сіли за стіл, на якому замість звичних виделки та ножа лежали китайські палички та японські керамічні ложки, а в глибоких тарілках була локшина в бульйоні з м'ясом та овочами. Габріель підняв погляд на Олега, котрий вже взявся за палички.

— Сьогодні останній вечір, тож не бий за це, будь ласка.

— Мабуть, я тобі забагато дозволяю, — Габріель підхопив свої палички і почав мішати вміст тарілки.

— Або мало, — досить загадково заявив Олег та потягнув з тарілки локшину, наче хотів сам закрити собі рота.

— Шо б ти витворяв, якби я трохи опустив планку, — майже схвильовано промовив Габріель і закинув до рота шматок м'яса.

— Цілував би на ніч, — Олег з набитими щоками розтягнув губи в широкій усмішці, що виглядало неймовірно безглуздо.

— Мабуть, я б не відмовився, — Габріель трохи сумно всміхнувся. — Це рамен?

— Вірно.

— Як в аніме? — Габріель помітив шокований погляд Олега і його роздуті щоки. — Без коментарів, — випалив Габріель. Мабуть, нікому не варто було знати, що в старших класах він намагався активувати свої чакри.

— Крім рамена є ше багато супів з локшиною, — додав Олег. — І все-таки...

— Ні, — відрізав Габріель, але Олег точно відмовлявся поглиблюватись у значення цього слова.

— Та хай тобі, тут всі свої, — він постукотів паличками по столі й нахилився трохи вперед.

— Ти знаєш занадто багато, — Габріель легенько гупнув його ложкою по лобі.

— Може, таки розповіси? — не зупинявся Олег, навіть уперся руками в стіл, щоб не лягти на нього.

Габріель нахилився над столом назустріч Олегу, пальцем кличучи його ближче до себе, після чого стиснув долонею його шию ззаду.

— Розповісти чи лишній поцілунок? — запропонував Габріель.

— Переконав, — Олег коротко цмокнув Габріеля в щоку і, схиливши голову, пішов з-під його руки.

Великі плани ІІ. ХлопакWhere stories live. Discover now