Вранці Габріель прокинувся першим від будильника на смартфоні Олега, який не чув гучної музики, що кричала йому прямо у вухо. Габріель перекинувся через нього, підхопив смартфон із краю ліжка і вимкнув будильник. Він зазвичай прокидався на годину пізніше, тому зараз вставати не збирався, плюхнувся назад на подушку, за звичкою розкинувши руки в сторони, через що зачепив Олега. Той одразу ж смикнувся від нього до краю ліжка й, ледь не звалившись на підлогу, підняв на Габріеля перелякані очі. Від будильника не прокинувся, але вистачило одного дотику.
— Добрий ранок, — першим порушив тишу Олег і таки повернувся на свою подушку.
— Ранок, — Габріель продовжив потягуватися, — тобі шось снилося?
— Знову, — Олег посунувся ближче до Габріеля й стиснув пальцями кутик подушки. З його очей ще не зійшла пелена сну, але дивився він досить пильно. — Я можу зробити шось для тебе? — Олег опустив погляд і прикусив нижню губу, тож Габріель зрозумів, що він мав на увазі.
— Шо завжди, — нагадав Габріель.
— А може?.. — безуспішно намагаючись бути спокусливим, Олег погладив ковдру у бік Габріеля, але той перехопив його долоню.
— Сніданок, — зауважив Габріель та, відпустивши Олега, повернувся спиною до нього з бажанням доспати свою годину.
— Окей, іншим разом, — прозвучало пригнічено.
Тихий шурхіт та кроки у бік дверей. Він пішов. Габріель зміг видихнути з полегшенням. Можна було без пригод повалятися ще півгодини до будильника.
Коли Габріель зайшов на кухню, Олег заговорив з ним французькою та, попри те, що Габріель двічі спробував перевести розмову на українську, він не здався. Мабуть, занадто нервував.
— Я затримаюсь сьогодні, вечерю на мене не розраховуй, — попередив Габріель перед виходом. Йому справді треба було дещо зробити — розв'язати питання, на яке він сам собі відмовлявся відповідати.
Саме тому він збирався попросити Софію — викладачі охрестили просто Сія — затриматись, але вона ніби попередила це, коли в обідню перерву зазирнула до його офісу з коробками з китайського ресторану. Вона плюхнулась на диван до того, як Габріель встиг спитати, з якого приводу це і так зненацька.
— На зборах ти страшенно задумливо гриз ручку, тож давай викладай, — сказала Сія.
Габріеля не здивувала її спостережливість. Він сів поруч із нею і взяв коробку з китайською локшиною.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Великі плани ІІ. Хлопак
Ficción GeneralСпочатку Габріель дуже радів, що Стас від нього нарешті відчепився, але хто ж знав, що у придурка настільки дурна наснага до створення проблем. 2/5 "Великі плани"
