Великі плани ІІ. Хлопак

3.4. Тобі це не треба

— Згадуй цей день, коли думки підуть не в той ліс, — Габріель кинув на нього важкий погляд, дав своїй сорочці вільно сповзти по руках й, скинувши штани до неї на підлогу, переступив їх. Хотілось скоріше потрапити до душу, але Олег наче не збирався його просто так відпускати. — Шо ше?

— Ти класно виглядаєш, — пробуркотів Олег і зрештою переступив поріг ванної. — Шо в одязі, шо так.

Не вперше Габріелю робили подібні компліменти, але підлітки — ще ніколи. Олег дивився на нього так, мов йому було соромно за свої слова. Не те щоб Габріелю хотілось, але він оцінив хлопака поглядом. Його все ще жахливо худі руки. Довгу розтягнуту майку, що ледве перекривала край боксерів. Ноги виглядали міцнішими, ніж руки, але все ж ненабагато.

— Ти не приваблюєш мене, — констатував Габріель, сподіваючись, що після таких слів Олег нарешті залишить його.

— Чого? — Олег міцно скрутив руки перед собою й точно не мав наміру облишити Габріеля.

— Занадто худий та й взагалі малий ше.

— Тобто я тобі не подобаюсь? — Олег недовірливо примружився. — Зовсім?

— Сказав же ж, малий, втім у тебе все життя попереду, — Габріель поклав долоню на його плече, а Олег відразу ж вчепився в одвірок, неначе знав, що його хотіли вигнати з кімнати.

— У мене зовсім нема шансів? — різко випалив він.

Габріель схилив голову на бік, схопив за плече і потягнув до дзеркала. Поставив Олега попереду себе й розвів його руки в сторони. Довгі худі, як і все тіло, руки, а розкриті ребра стирчали навіть крізь майку.

— Шо ти бачиш? — спитав Габріель, дивлячись на нього через дзеркало.

— Дрищ? — Олег повернув голову трохи набік, але не відірвав погляду від дзеркала.

— А пам'ятаєш Жана? — Габріель стиснув лікті Олега, щоб він розігнув їх, та пройшовся долонями вниз по його ребрах та боках, стиснув трохи нижче за тазові кісточки, що випирали. Дихання Олега збилося, й він опустив погляд на раковину, але стояв так само з витягнутими руками, як його поставив Габріель. — Він лише здається маленькою тендітною лялечкою, але ти мав помітити, шо він зовсім не обтягнутий шкірою кістяк.

— Я високий, — видавив Олег, поступово піднімаючи погляд на обличчя Габріеля. — Мені буде важко...