Великі плани ІІ. Хлопак

4.2. Це все корейці!

Коли Аніка сказала про «тусіць», вона не жартувала. Це Габріель зрозумів тільки наступного ранку, коли втрьох з Олегом вони перетягували частину його речей у кімнату Габріеля і міняли постіль, бо через пару годин мали приїхати ще й Монпельє. Ще жодного разу в цьому будинку не були зайняті всі спальні.

Після сніданку незвично великою компанією Олег вирушив на свої курси, Гійом з Леєю пішли досипати свій час втраченого сну, а Жан з Луї вирішили вивчити територію. Аніка й Майра ж полізли на горище за гірляндами, бо збиралися влаштувати вечірку на одній із галявин у фруктовому лісі. Звісно, залишити Габріеля одного сумувати вони не посміли. І ніщо не могло їх зупинити, бо йшли вони під проводом пляшки Лимончелло. Габріель залишився під драбиною ловити своєю головою всі речі, що летіли зверху.

Три коробки з різними гірляндами, нерозпаковані китайські ліхтарі й такий же незайманий пакет свічок для аромалампи. Наступним на підлогу за міліметр від мізинця Габріеля голосно впав рибацький стілець.

— Можна обережніше, га? — не витримав Габріель.

— Ти ше живий? — Аніка виглянула з горища. — Зара виправимо, — вона посунула до краю досить велику коробку. Габріель широко розплющив очі й відскочив убік.

— Це шо? — не своїм голосом скрикнув він.

— Проектор.

— Тобі телика мало?

— Ми натягнемо простінь між деревами й будем ввечері дивитись фільми Долана й Озона, а ти можеш радуватись свойому телику, — Аніка посунула коробку ще трохи з краю. — Просто візьми вже.

— Добре.

Габріель підчепив кінчиками пальців коробку — на більше зросту не вистачало, — а Аніка повністю зіштовхнула її йому в руки.

— От і молодець, зараз ще твої старі колонки.

— Чекай, у лісі ж немає проводки, — раптом згадав Габріель і підняв погляд на другу коробку, що виїжджала.

— Якшо ти нею не користувався — не означає, шо її нема.

— Чого ти взагалі рішила в лісі?

— Моя вина, — пролунав з горища голос Майри.

— Взагалі в ідеалі був би розбитий місцевий колізей чи недобудова, але...

— Це все корейці! — перебивши Аніку, крикнула Майра.

— А незастара ти для них? — насупився Габріель і зловив руками коробку з колонками, що вже хиталась на краю.