Великі плани ІІ. Хлопак

2.4. - Чотири - Три - П'ять

Вранці на кухні Габріеля зустрів запах звареної кави та Олег, що сидів на тумбі, звісивши ноги. Він залипав у смартфон, поки на плиті щось кипіло. Габріель майже не здивувався такому його свавіллю в чужому будинку — принаймні це було досить невинно порівняно з поведінкою Олега вночі.

— Я б запропонував трахнутись, поки вариться гречка, але певен, шо Ви відмовитесь, — Олег підняв кришку з каструлі й, перевіривши готовність каші, зіскочив з тумби. — Сідайте, шо Ви як у гостях?

Габріель помітив, що так і завмер у проході, та нарешті рушив з місця. Він сів на високий стілець за стільницею, що наразі була між ним та Олегом, і той поставив перед ним чашку з кавою.

— Я тут подумав, — почав Олег, — якщо я не потрібен Вам в одному сенсі, то, може, як прибиральник чи хоч покоївка? Можу навіть надягнути фартух, якшо забажаєте, — він нахилився вперед й сперся на стільницю прямо перед Габріелем.

— Ні, я все роблю сам, — зупинив його Габріель і сьорбнув кави.

— Я помітив, — заявив Олег, — але ж будинок немаленький, а Ви зайнята людина, так? Я міг би хоча б пару разів на тиждень.

— Сказав, непотрібний, — повторив Габріель.

Схоже, Олега така відповідь не влаштовувала. Він відштовхнувся від стільниці та обурено влупив по ній долонями.

— Знаєте, я взагалі не звик бути в боргу й не маю грошей, шоб повернути, а ше, як Ви й казали, я знайшов курси підготовки до французької, і вони до біса дорогі, і ЗНО через рік — теж треба платити за підготовку. Мої кишені порожні, а предкам не здалися — як вони вважають — зайві витрати.

— Чому ти причепився саме до мене?

Олег замовк. На його обличчі грали відчай та образа, втім скоро вони змінились на розуміння. Схоже, Габріель не знав чогось, що мав знати.

— Жан сказав, ви про мене подбаєте, — Олег стиснув край стільниці та, втягнувши нижню губу, секунд п'ять свердлив Габріеля поглядом, поки той намагався збагнути, якого біса його європейський коханець вирішив втрутитись. — Будь-які доручення! Будь ласка, хоча б до кінця літа!

— До кінця літа, і ти вважатимеш, шо ми в розрахунку? — тяжко зітхнувши, уточнив Габріель.

— Якщо Вам цього буде достатньо, — Олег склав передпліччя на стільниці й, проїхавшись по ній ближче до Габріеля, опустив на них голову.