Великі плани ІІ. Хлопак

7.2. Від Сінтаклааса

Новий Рік обіцяв бути довгим. Аніка затягнула Габріеля до Амстердаму, бо цього разу мала намір святкувати зі своєю дівчиною, але не могла залишити літнього метросексуала гнити вдома на самоті. Не те щоб Габріель збирався гнити — у нього теж був приблизний план, але Аніка, як завжди, була дуже переконливою.

Заміський будинок батьків Майри, два її молодші брати, Жан з Луї та ще натовп незнайомих людей. Гора коробок з піцою і до відвалу забитий пивом холодильник. Оцінивши запаси пива, Габріель спочатку подумав, що їх явно б не вистачило на таку кількість людей, але потім зрозумів, що не знав цієї кількості. Насправді їх виявилося п'ятнадцятеро; вони сиділи у вітальні та мирно спілкувалися. В цю мить Габріель усвідомив, що давно не був на галасливих вечірках з морем п'яного, накуреного народу та обтисканнями з незнайомцями. Це все змінилося на досить невелику компанію, тиху музику на фоні, приємне спілкування та фільми Долана й Озона, як на дні народження Аніки, або гру в Мафію, як зараз.

Габріель зупинився у дверях, спостерігаючи за компанією, в якій опинився, і зрозумів, що виріс. Подорослішав. Мабуть. Скоріш за все. Якоюсь мірою це було одне з наймерзенніших відчуттів в його житті.

У кишені завібрував смартфон, і Габріель насамперед звернув увагу на час. Вже була північ, але всім іншим в цьому будинку, здавалося, було зовсім не до того. У повідомленні від Олега було привітання та селфі з дівчиною, якої Габріель раніше не бачив, але міг припустити, що це була та сама Лера. Занадто пишне кучеряве волосся, трішки смагляве обличчя і рожеві кролячі вушка. У Олега ж вушка по тону майже зливалися зі сніжно-білою шевелюрою. Він справді висвітлив волосся.

Тобі пасує, написав Габріель і, згадавши про текст у повідомленні Олега, слідом відправив коротке привітання. Запхнувши смартфон до кишені, він знову глянув на присутніх. Всі поводилися так, ніби бачилися не вперше й, принаймні, мали знайомих серед присутніх, тож і Габріель вирішив приєднатися до їхнього кола — не нудьгувати ж у новорічну ніч.

***

Вперше за свої канікули Олег заявився до Габріеля ввечері передостаннього їхнього дня, але візит був досить незвичайним, починаючи з того, що він подзвонив у двері. Габріель до цього й не знав, що на вході є дзвінок. Олег накинувся на Габріеля буквально з порога, заскочив на нього, обійнявши руками та ногами, і почав цілувати так, наче вони сто років не бачились. Габріель був би зовсім не проти віднести його до спальні та продовжити вже там, якби за стіною не сиділи друзі. Попри це, він не міг просто так залишити Олега, що повиснув на ньому.