Габріелю було шкода. Цієї прив'язаності не мало існувати взагалі. Він ступив на підлогу першого поверху, боячись відпустити поручні, хоч і розумів, що незабаром доведеться це зробити.
— Не поводься так, — рівно мовив Габріель.
— Як? — Олег стиснув пальцями коліна й опустив погляд — сидів як слухняний пес. — Скажи, я все зроблю.
Все це починало дратувати Габріеля. Він не хотів, щоб Олег приходив до нього; не хотів, щоб він ось так роздягався і тим паче падав на коліна. Йому абсолютно не подобалося бачити перед собою людину з повадками раба — поза роботою так точно. Але ж він сам і дозволив йому ввійти.
— Як закоханий дурбецало, — прошипів Габріель та, зупинившись прямо перед Олегом, несильно шльопнув його по голові. Рука відсмикнулася, як від вогню. Габріель шумно втягнув повітря, щоб не впасти навколішки поруч із ним. — Сам же принижуєш свою цінність, — він стиснув Олегове волосся і, задерши його голову, змусив подивитися на себе. — Перестань стелитись і чекати, шо тобі щось дозволять. Не розпускай соплі, якшо налаштований серйозно. У першу зустріч ти мені подобався більше, — Габріель різко відштовхнув Олега, через що той похитнувся, але все-таки втримав рівновагу.
— Сімнадцять кілограмів, семпай, — подавлено видав він. — Не кажи, шо тобі...
Габріель притиснув два пальці до його лоба, закритого волоссям, і штовхнув голову назад, змушуючи поглянути на себе, ледве стримуючись, щоб знову не відтягнути за світле волосся. Досі біле з трішки відрослим корінням. Олег продовжував фарбуватися лише тому, що Габріель сказав, що йому йде. Інші причини не були настільки очевидними.
— Ти розм'якнув, — трохи нахилившись до Олега, прошипів Габріель йому в обличчя.
— Я став таким, бо ти хотів, — Олег вчепився в зап'ястя Габріеля й притиснув його долоню повністю до свого лоба. Його погляд став твердішим і впевненішим, через що Габріель прийшов до думки, що незабаром могла початися серйозніша розмова.
— Я не просив тебе стояти на колінах, — вирвавши свою руку з його хватки, Габріель відсахнувся назад.
— Тоді шо мені зробити? — подавшись тілом уперед, гукнув Олег. Він ніби був на межі розпачу.
Його вигляд повернув Габріеля до власних почуттів — тих самих, що він відчував, коли зрозумів, що його зрадили. Зібравши всю волю в кулак, він якомога спокійніше промовив:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Великі плани ІІ. Хлопак
General FictionСпочатку Габріель дуже радів, що Стас від нього нарешті відчепився, але хто ж знав, що у придурка настільки дурна наснага до створення проблем. 2/5 "Великі плани"
