Великі плани ІІ. Хлопак

1.5. Та шоб він всрався

Після повернення додому Габріель забрав у Олега смартфон і замкнув його в одній зі спалень, а Стаса покликав на кухню, бо йому терміново треба було випити.

— Звідки ти дізнався? — голосно стукнувши кулаком по стільниці, почав Стас.

Габріель обернувся на нього з пляшкою віскі в руці й підняв вказівний палець з проханням почекати. Він налив чверть склянки та випив усе одним духом. Долив ще стільки ж і закрутив пляшку.

— У мене агенти по всьому місту, — жартома, але абсолютно серйозним тоном відповів Габріель. — Зустрічне питання: як ти знайшов хлопця?

— Цілком випадково зіткнулися в туалеті, — розвів руками Стас. — Я не шукав його, якшо ти хотів знати.

— Але шо ж сталося? — Габріель підхопив склянку і потягнув ще алкоголю.

— Я тупий неадекватний уйобок, який побачив, як Олег в туалеті заходив в кабінку до якогось виродка, роз'їбав тому обличчя й забрав пацана.

— Ти не думав, шо вони прийшли разом?

— Та шоб він всрався, — відмахнувся Стас.

— І ти все одно... — Габріель провів долонею по обличчю.

— Ой не треба тут цейго, ти сам радів, коли я вперше розповів про нього, тож засунь свою правильність собі в дупу і не чіпай нас.

— Ти просто використовуєш пацана! — голосно поставивши склянку на стільницю, крикнув Габріель Стасові в обличчя, через що той аж заплющив очі, після чого схопив Габріеля за плечі та несильно струснув.

— Згадай себе, Аріель! Скільки мужиків, з якими ти спав, приваблювали тебе фізично? Один? Два? А може, жоден із них?

— Я трахнув пів-універа, придурок, — відрізав Габріель, хоч Стас і мав рацію.

Не ровесники, а саме чоловіки, котрих було у нього набагато менше ніж перших і котрі були майже в два рази старші за нього, рідко подобалися йому зовні, бо він обирав не за обличчям, а за статусом. Хоча іноді й траплялися приємні співрозмовники, бодай трохи привабливих можна було перерахувати на пальцях однієї руки.

— Значить, вони були недостатньо гарні, якшо ти взявся за мене. Хотів спробувати щось приємне? — Стас штовхнув Габріеля до тумби, тож той вперся в неї стегнами.

— Не переоцінюй свого Стасіка, — стискаючи пальцями край стільниці, гаркнув Габріель, але Стас став упритул до нього. — Ти ніщо проти Жана.