Великі плани ІІ. Хлопак

6.4. Бійся мене

— Переодягнешся? — стягуючи сукню вниз по його ногах, запитав Габріель.

— Можна трохи потім? — зрештою звільнившись від одягу, Олег нахилився вперед, впираючись руками в ліжко.

Забороняти йому не одягатись Габріель не міг, так само як і заборонити собі дивитись на нього. Звісно, цього було недостатньо, але наразі він не міг собі більше нічого дозволити. Доторкнутись, погладити, притиснутись губами до плеча, на якому залишилась рельєфна червона смужка від рукава. Не зважаючи на стукіт, що почався по той бік дверей, він намагався відволікти не стільки себе, скільки Олега, який одразу ж напружився.

— Я замкнув двері, — про всяк випадок повідомив Габріель й огорнув плечі Олега рукою, притуляючи його до себе. — Я поруч.

Може і від слів, а може й просто так Олег наче трохи розслабився і теж обійняв Габріеля, та так, що повалив його спиною на ліжко. Знову пролунав стукіт. Олег здригнувся й сильніше вдавився обличчям в плече Габріеля. Говорити щось заспокійливе — він сказав все, що придумав, тож залишалось помовчати, поки Олег сам не вирішить подати голос. Так можна було б і заснути.

Взявшись за край ковдри, Габріель загорнувся в неї разом з Олегом, якому напевне було прохолодно голяком, хоч він і мовчав з цього приводу. Йому навіть трохи сподобалось лежати так і кінчиками пальців гладити чужі голі плечі. Вони вже не були такі кістляві як влітку, але вочевидь над своїми сідницями Олег працював більш старанно, ніж над верхнім поясом.

— Розвернись до мене, — прошепотів Габріель. Трохи пом'явшись, Олег відсунувся й перекотився на інший бік, обличчям до нього. — Я хочу ше тебе торкатись, ти не проти?

— Як?

— Як тобі подобається.

— Я хочу, але... не знаю.

— Будь-якої миті скажеш — і я зупинюсь.

— Тільки не поспішай.

Замість відповіді Габріель повільно торкнувся губ Олега своїми й плавними рухами почав гладити його спину. Мабуть, ще ніколи він не витрачав стільки часу на невинну ніжність, втім саме цей факт міг привести до доволі приємного результату. Коли Габріель провів долонею по сідниці Олега, той сам закинув ногу на його бік. Саме те, чого він хотів. За мить Габріель знайшов під подушкою тюбик змазки, та зі звуком відкриття ковпачка Олег трохи напружився. Однак ненадовго.