Париж. Вечір. І беззвучний шок старшої пари Дюпен-Чен. Ось три пункти, з яких розпочалася вся катавасія. Том і Сабіна стояли в застиглому стані близько хвилини, тоді як їхня хитра донька посміхалася в усі тридцять два зуби, сподіваючись, що її план вдасться, бо якщо ж ні, у неї можуть з'явитися проблеми гірші тих, що же є. У цьому беззвучному «антракті» застряг ще один невдалий глядач, якому пощастило по неволі стати мало не провідним актором і тягнути на собі всі тянарі сценічного життя. Так, Кіт так само, як і батьки дівчини, що втягла його в усе це, нічого не розумів, тому продовжував стояти і тупо плескати яскраво-зеленими очима, сподіваючись, що йому хоч хтось щось пояснить. Але такої милості йому ніхто надавати не хотів.
Але що призвело до таких хвилюючих подій, запитаєте ви? Поясню з радістю, але для цього треба переміститися буквально на п'ять хвилин у минуле і застати той злощасний момент, коли в часом геніальній голові Марінетт з'явилася безбашенна ідея.
***
Схопивши за руку Кота, дівчина одразу помчала до сходів, не звертаючи уваги на питальні вигуки хлопця. Пару хвилин тому перед ним поставала засмучена і, буквально готова піти на ешафот депресії, однокласниця, а зараз її як підмінили, через що Марінетт почала виділяти небачену раніше ауру. Лякаючу злегка, але й приваблюючу одночасно. Все-таки не кожен день побачиш таку сильну особистісну зміну за кілька секунд. А вроджена цікавість Кота аж ніяк не могла прогаяти такої чудової нагоди дізнатися про Марі щось нове — те, що вона б ніколи не показала Адріану.
Спустившись униз, радісна Марінетт помчала на кухню, сподіваючись застати батьків там. Її зовсім не бентежив факт того, що вона все ще продовжувала тягнути Кота за собою, нічого не пояснивши. Можливо, спрацювало чуття того, що він і без слів її зрозуміє, як часто бувало з Ледібаг, але зараз вона у вигляді Марінетт, але довіра все ж таки не пропала. Що, між іншим, дивно, якщо згадати, що ще вранці вона звинувачувала його у всіх смертних гріхах і вважала людиною, яка не заслуговує на довіру взагалі.
«Що ж я там писала? — Марінетт продовжувала бігти і на ходу продумувати деталі свого ризикованого плану. — Чемний ніби, і добрий, здається, ще написала розумний, і гарний. Боже, на що я зараз підписуюсь? Гаразд його артистизм зійде за ввічливість, а самовпевненість за тямущість, з добротою проблем немає — все ж таки Супер Кіт герой Парижа, та й зовнішність у нього досить приваблива... Я не про те думаю! Блондин із зеленими очима — єдине, що пов'язує Адріана з цим... це колір волосся та очей, і зараз я справді вдячна такому недогляду природи. Гаразд, уперед!»
ВИ ЧИТАЄТЕ
Metal.Monochrome
FanfictionЧи справді все у житті ділиться на чорне та біле?! Чи можливо, що за чимось поганим буде хороше?! Або світ насправді не такий монохромний і потрібно вдивлятися вглиб, щоб розглянути яскраві фарби. Адже як кажуть, зла без добра не буває і навпаки теж...
