Metal.Monochrome

Розділ 6 «Хром». Частина 3

Бланк звів голову вгору і, струсивши її кілька разів, підняв погляд на об'єкт своєї ненависті, але дівчини там не побачив. Після такого ефектного польоту у хлопця явно збилась координація і він не одразу зрозумів, у якій частині класу знаходився. А коли нарешті усвідомив, де знаходиться Ледібаг, на шляху його погляду з'явилася нова перешкода.

— Ну, і що ти хочеш?! — з презирством у голосі протянув неохоче Кіт, спідлоба дивлячись на свого квамі, який зараз перегороджував не тільки шлях до дівчини, а й огляд, бо підлетів до блондина впритул менше, ніж на відстань витягнутої руки. — Зрадив мене, а тепер намагаєшся завадити?

По вигляду блондина можна було сказати однозначно тільки одне — йому було абсолютно начхати на Плагга. Навіть ці слова, які мали звучати з образою чи злістю, були абсолютно беземоційними та холодними, як лід. Зараз перед ним була тільки одна мета і відволікатися від неї Бланку сильно не хотілося, тому поява квамі лише трохи нервувала його, але й природна цікавість теж нікуди не поділася. Йому стало цікаво, що може сказати йому цей «зрадник».

— Я не збираюся тебе зупиняти, — на повному серйозі відповів кіт, бо знав, що навіть якщо спробує, все одно не зможе, — або завдавати шкоди.

—Правда?! — хлопець напрочуд здивовано звів брову, а потім примружився і приклав долоню до попереку, який так вдало наткнувся об куток столу, і прогнувся в спині. — Вона так само говорила! Тільки ось біль у спині говорить про протилежне, — а потім уже значно тихіше додав: — і не тільки в спині.

Сказавши ці слова, Бланк, ніби не помічаючи Плагга, почав крокувати у бік дівчини, яка зараз була чомусь повернута спиною до нього — так безтурботно. Але той вирішив довести свою місію до кінця і знову з'явився перед хлопцем, змушуючи того загальмувати і невдоволено пирхнути.

— Плагг, ну що тобі потрібно? Іди звідси! — хлопець відмахнувся від квамі, який ледве встиг ухилитися від недбало скинутої в його бік долоні. — Не заважатимеш мені — залишишся живим. Можливо...

Останнє слово було озвучено в абсолютно не властивій Коту манері. Цей тон звучав настільки зневажливо і з глузуванням, що у квамі буквально мурашки по шкірі пройшли. Крім того, єхидний і, не вторуючий нічому доброму, оскал на півобличчя змусив би будь-кого затремтіти від страху. Але не Плагга — зараз він був рішуче налаштований і не збирався відступати тільки через темну й справді страшну сутність свого друга.