— Не знаю, — коротко відповів хлопець, на раніше поставлене запитання, — без поняття яка муха мене вкусила.
«Не знає?! Він що, сказав ті слова, не подумавши? Кіт... ти не змінюєшся».
Марінетт намагалася усвідомити зміст почутих слів, і коли все ж таки зрозуміла — її ніби обпалило гіркотою.
— Ти ще сердився тоді, так?
Ці слова краще за холодну воду привели до почуття Супер Кота, і він різко повернувся до співрозмовниці. Його обличчя, очі, поза — все виражало лише одну емоцію — переляк. Адріан злякався того, що усвідомив правоту слів Марі, адже йому самому було невтямки, як він міг таке сказати, а зараз усе стало на свої місця. І саме це було страшно, бо невластиво для нього — злитися на Ледібаг.
— Схоже, ти маєш рацію, — так само розгублено, але вже з певністю підтвердив здогад брюнетки герой, — я справді сердився на неї.
— Але чому? — Марі втратила гальма й почуття, що треба зупинитися разом із ними. Зараз вона щиро хотіла зрозуміти, чому він на неї розсердився. — Адже вона нічого не зробила.
— А ти звідки знаєш? — хлопець невдоволено огризнувся. — Тебе ж там не було.
«Чорт! Як же я могла таке спитати?!» — дівчина вже подумки билася головою об стіну в покарання за власну нерозсудливість.
Наполегливо ставлячи це запитання, Марінетт навіть не задумалася про те, як підозріло воно звучить, і зараз потрібно було вигадувати відмовку.
— Так, не було, але знаючи тебе, швидше за все заварив усю кашу саме ти, а тепер ще й звинувачуєш її в чомусь!
— Ось значить як ти про мене думаєш? — Кіт схопився на ноги і скупо змахнув рукою у бік дівчини, адже його здивувало таке зухвале нахабство. — Ну що ж, я вражений! І взагалі, вона теж винна!
— І в чому ж? — Марінетт наслідувала напарника і також встала з ліжка і, упершись руками в боки, вже на підвищених тонах парирувала звинувачення хлопця.
— Вона могла б не так різко реагувати! — хлопець також перестав стримувати голос — аж надто його зачепили такі заяви Марі. — Та й до того ж, я не заслужив такого ставлення до себе. Вона, напевно, мене й за людину не вважає.
— Та що ти несеш? — дівчина вже буквально закипала. Вона просто не могла повірити в те, що відбувалося, настільки все це було дивно і неправильно. — Ти для неї добрий друг і вірний напарник, і ти це чудово знаєш! А щодо відношення... не треба було її діставати, і все було б набагато краще!
![](https://img.wattpad.com/cover/332782354-288-k566348.jpg)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Metal.Monochrome
FanfictionЧи справді все у житті ділиться на чорне та біле?! Чи можливо, що за чимось поганим буде хороше?! Або світ насправді не такий монохромний і потрібно вдивлятися вглиб, щоб розглянути яскраві фарби. Адже як кажуть, зла без добра не буває і навпаки теж...