Metal.Monochrome

Розділ 3 «Золото». Частина 4

— Не знаю, — коротко відповів хлопець, на раніше поставлене запитання, — без поняття яка муха мене вкусила.

«Не знає?! Він що, сказав ті слова, не подумавши? Кіт... ти не змінюєшся».

Марінетт намагалася усвідомити зміст почутих слів, і коли все ж таки зрозуміла — її ніби обпалило гіркотою.

— Ти ще сердився тоді, так?

Ці слова краще за холодну воду привели до почуття Супер Кота, і він різко повернувся до співрозмовниці. Його обличчя, очі, поза — все виражало лише одну емоцію — переляк. Адріан злякався того, що усвідомив правоту слів Марі, адже йому самому було невтямки, як він міг таке сказати, а зараз усе стало на свої місця. І саме це було страшно, бо невластиво для нього — злитися на Ледібаг.

— Схоже, ти маєш рацію, — так само розгублено, але вже з певністю підтвердив здогад брюнетки герой, — я справді сердився на неї.

— Але чому? — Марі втратила гальма й почуття, що треба зупинитися разом із ними. Зараз вона щиро хотіла зрозуміти, чому він на неї розсердився. — Адже вона нічого не зробила.

— А ти звідки знаєш? — хлопець невдоволено огризнувся. — Тебе ж там не було.

«Чорт! Як же я могла таке спитати?!» — дівчина вже подумки билася головою об стіну в покарання за власну нерозсудливість.

Наполегливо ставлячи це запитання, Марінетт навіть не задумалася про те, як підозріло воно звучить, і зараз потрібно було вигадувати відмовку.

— Так, не було, але знаючи тебе, швидше за все заварив усю кашу саме ти, а тепер ще й звинувачуєш її в чомусь!

— Ось значить як ти про мене думаєш? — Кіт схопився на ноги і скупо змахнув рукою у бік дівчини, адже його здивувало таке зухвале нахабство. — Ну що ж, я вражений! І взагалі, вона теж винна!

— І в чому ж? — Марінетт наслідувала напарника і також встала з ліжка і, упершись руками в боки, вже на підвищених тонах парирувала звинувачення хлопця.

— Вона могла б не так різко реагувати! — хлопець також перестав стримувати голос — аж надто його зачепили такі заяви Марі. — Та й до того ж, я не заслужив такого ставлення до себе. Вона, напевно, мене й за людину не вважає.

— Та що ти несеш? — дівчина вже буквально закипала. Вона просто не могла повірити в те, що відбувалося, настільки все це було дивно і неправильно. — Ти для неї добрий друг і вірний напарник, і ти це чудово знаєш! А щодо відношення... не треба було її діставати, і все було б набагато краще!