Metal.Monochrome

Розділ 6 «Хром». Частина 2

То був звичайний день, сонячна погода, ні хмарки на небі. Лише тиждень тому Марінетт стала героїнею, як і Кіт. З'явився акума, як завжди нападав на людей і руйнував чужі мрії. І герої хоч і бачилися до цього лише один раз, знову зустрілися на полі бою. Бій був недовгим, і перемога була легкою, але після нього Марі запитала у нового партнера:

— Кіт, а можна питання?

— Так, — з подивом як на обличчі, так і в голосі відповів хлопець.

— Яка в тебе здібність? Я бачила її лише один раз і не до кінця розумію її природу. Все ж таки, мені мало що відомо навіть про свою силу, тому дуже хотілося б дізнатися, що ж у тебе, — із захопленням питала дівчина.

— Ха, тобі не сподобається моя сила, Ледібаг, — з сумною усмішкою на обличчі сказав Кіт і додав, — моя сила — це сила невдачі, а моя здібність — це руйнація...

— Як це? Можна трохи докладніше? — з цікавістю запитала дівчина, показуючи рукою наскільки «трохи», при цьому не перестаючи посміхатися.

— Дивись, — сказав Кіт, посміхнувшись від виду напарниці, і одразу ж за цим послідували слова: — Катаклізм!

Промовивши цю фразу, Супер Кіт наочно показав свою силу. Його рука почала покриватися чорним серпанком, наче сажею. Кіт торкнувся металевої труби, що лежала поруч, і та миттєво перетворилася на іржавий шматок металу, а потім і зовсім зникла, розчинившись у навколишньому середовищі у вигляді пилу.

— Ну як? Тепер зрозуміло, чому це здібність руйнування? Вона роз'їдає метал, змушує гнити дерево, перетворює камінь на пил, може знищити навіть плоть! Ти хоч можеш уявити, що буде, якщо я потраплю в людину? А якщо ця людина буде мені рідною чи коханою? — з прихованою ненавистю говорив Кіт, хоч все одно це відчувалося. Ці слова звучали так, ніби він чудово розумів, про що говорить, ніби вже навчений власним досвідом.

Нехай спочатку хлопцеві і подобалося все це, він відчував свободу. Але пізніше, посидівши і добре подумавши, Адріану відкрилася друга сторона медалі, яка його аж ніяк не радувала. Наслідки від його дій могли бути катастрофічними — життя людини могло бути буквально в його руках. Прийняти на себе таку ношу було важко, але блондин все ж таки змирився і вирішив нікого не втягувати у свої проблеми, що раніше здавались йому подарунком долі.