Metal.Monochrome

Розділ 3 «Золото». Частина 5

Тоді Марінетт справді здивувалася тому, наскільки Кіт сильний у битвах подушками. У самому польоті вона чудово усвідомлювала, що дуже боляче приземлятися на підлогу, оскільки відчувала, що ліжко вона перелетить. Отже, приземлитися на м'яку поверхню не вийде. І тільки вона впала, її побоювання справдилися. Але все ж таки було не так боляче, як вона уявляла, дівчина залишилася в свідомості, на диво.

«Ох чорт, боляче! Ну Кіт, ти в мене поплатишся!» — в ту ж мить промайнули думки у Марі в голові і чи то на добро, чи то на зло, зародили ідею. Вона вирішила помститися Котові — прикинутися пораненою, і що їй дуже боляче, а потім так само, як він постійно робить з нею, посміятися с нього.

Кіт просто не міг встояти від таких очей дівчини і, глибоко видихнувши, сказав:

— Принцесо, вибач, що накричав, але ти вчинила недобре! Ти мене сильно налякала, більше не роби так! Добре? — спокійним тоном сказав Кіт.

— Добре, я більше не буду, — винувато промовила Марі.

— Але як би там не було, жартувати та дражнити когось це мій привілей, особливо це стосується тебе! — говорив блондин, висунувши язик і хитро примруживши одне око.

— Кіт! — наполегливо, але все ж таки зі смішком у голосі, сказала Леді.

— Та пожартував я, пожартував, ха-ха-ха, — він почав сміятися.

— Ох, Кіт, Кіт! — повторювала дівчина, теж починаючи сміятися разом із героєм. Але від такої симфонії сміху їх відірвав стукіт у двері Дюпен-Чен і голос матері господині кімнати.

— Марінетт, з тобою все добре? Я чула гучний стукіт, — із схвильованим голосом говорила Сабіна, вже трохи прочиняючи дверцята лаза.

Двоє підлітків, що сиділи на ліжку, завмерли від жаху з одним німим запитанням: «Що робити?». Це питання чітко читалося на їхніх обличчях, коли вони переглянулись.

— Кіт, ховайся! — тихо, але чітко й наполегливо сказала Марі, але її співрозмовник явно був спантеличений від несподіванки і нічого збагнути не міг, не те, що зробити.

«Трясця, що мені робити, куди ховатися, як вчинити?» — у паніці пролітали всі можливі думки в Адріана в голові, який навіть не помічав присутність дівчини.

Героїня ж швидко оглянула кімнату в пошуках притулку, але так нічого й не знайшла.

— Ай, була не була!