Metal.Monochrome

Розділ 6 «Хром». Частина 1

«Катаклізм, що?..» — тільки й встигла подумати дівчина, але біль, що пронизав, змусив її замовкнути на довгий час.

Марінетт стиснулася від колючого удару, що йшов ніби з неї самої, цей біль був як гострий клинок, що пронизав її тіло наскрізь. Чи то рефлекторно, чи просто пересиливши це погане, як фізично, так і психологічно, почуття, Марі зуміла приглушити свої відчуття. І сама того не розуміючи, дівчина з усієї сили, яка ще не встигла вислизнути зі знесиленого від смертоносного удару тіла, вільною лівою рукою вдарила Кота.

«Боже, ні, брелок, я мушу...» — часу думати в дівчини не було, та й якби було, вона на той момент була не в тому стані.

У неї була єдина мета — врятувати коханого, і коли Кіт послабив хватку з її правої руки, яку він також не забув попередньо взяти в міцне захват, перебуваючи вже в польоті, брюнетка негайно схопила брелок, зірвавши його з супротивника. Удар Ледібаг був такий сильний, що хлопця відкинуло на кілька метрів і оглушило практично до втрати свідомості. Але в непритомність впасти він все ж таки не зміг, як би це своєчасно і доречно в цій ситуації не було, адже Леді знала, що її напарник відноситься до групи міцних хлопців, яких навіть хуком з лівої не вирубити. Він лежав на підлозі, трохи стогнучи, і явно вже почав приходити до тями.

«Я маю встати,» — промовила про себе Марі.

Так як біль трохи притих, вона змогла встати, і поки Кіт був виведений з ладу, сховалася за однією з парт у хімічному класі. Столи були суцільні й досить високі, закриті з усіх боків для більшої безпеки учнів, що відіграло для дівчини величезну роль.

— Ох, — глибоко видихнула вона, коли відчула себе хоч на хвилину в безпеці, але миттєво напружилася і зі страхом на обличчі опустила погляд на свій костюм у районі грудей, де замість звичайних для її іміджу невеликих цяток, розташовувалося неакуратне і асиметрична темна плама, яка з кожною хвилиною стрімко зростала у розмірах. «Катаклізм... Що, що зі мною? Чому він не діє? Що це за чорна пляма? Боляче, як же боляче...» — подумки питала себе дівчина, намагаючись знайти відповідь на свої запитання. — Тіккі? Ти де?!

— Марі, Марі, ти мене чуєш? Марі...— схвильовано кричала квамі дівчини. Її тоненький голосок лунав луною в голові героїні, адже чути магічного напарника, який все ще знаходиться в Камені Чудес, може тільки його господар.