Metal.Monochrome

Розділ 9 «Каліфорній». Частина 4

— Я, мабуть, піду, — повернувши меч на пояс, хлопець у чорному одязі глянув на дівчину, що стояла буквально за метр від нього, — є один діло вдома.

— У будь-якому разі, я не мала б права утримувати тебе, — Ледібаг поклала руку на плече напарника, після чого він розвернувся до неї обличчям, — так само, як і ти не маєш права кидати мене ось так!

— А на що я маю право? — Зен усміхнувся, він відчув загравання дівчини.

— Маєш право... дай подумати, — Ледібаг хитро схилила голову. Щоб вона зараз не сказала, хлопець уже свідомо знав, що йому це сподобається, — маєш право поцілувати мене.

— Тоді не впускатиму його, — юнак негайно припав до губ коханої, тепер це для нього було ковтком свіжого повітря, найкращим променем світла в непросвітній темряві, якщо хочете, темряві в яку йому скоро треба буде повернутися, — зустрінемося завтра.

Отримавши схвальний кивок, хлопець попрощався і почав повертатися додому. На нього чекала серйозна розмова з батьком. Минув уже тиждень після того, як Зен дізнався правду про здирництво Ексархідіса, але приводу поговорити про це з батьком ніяк не було. То він зайнятий, то хвороба матері посилилася і вже тоді всім було не до розмов, то він сам був відсутній зі зрозумілих причин. Шкода, що демони не мають графіка — це суттєво спростило б його життя. Тому зараз, коли хлопець знав, що батько нічим не зайнятий і він сам з усіма справами справився раніше, ніж звичайно, можна було розраховувати на розмову.

Зен поки що не поспішав знімати трансформацію. З волі випадку, сьогоднішня битва проходила на досить великій відстані від його будинку, а оскільки було вже доволі пізно, можливість, що хтось тебе побачить вкрай мала, зате натомість за ризик Зен отримав швидку доправку додому.

Хлопець приземлився за сусіднім будинком у вуличці, він не наважився одразу ж застрибнути у двір, адже батько міг перебувати там, тож краще просто зайти через ворота. Але тільки ось юнак прогадав, і батько був не у дворі, а якраз біля цих воріт і активно обговорював щось із кимось. Цього чоловіка Зен не роздивився, бо той стояв до нього спиною. Хлопець хотів уже висунутися і піти назустріч чоловікам, але потім згадав, що досі у вигляді Кота. Тому Зен швидко зняв трансформацію, а дарма.

Коли хлопець зробив перший крок, він помітив, що діалог перестав бути дружнім. З-за спини цього увальня було важко хоч щось побачити, але все ж таки дещо не залишилося непоміченим для Зена. Його батько якось дивно хитнувся назад, після чого його ноги підкосилися. Права ж рука співрозмовника була зігнута під дев'яносто градусів і була десь на рівні живота батька.