У цей час Плагг нарешті оклимався. Усвідомивши, що друг не слабо приклав його, квамі струснув головою і спробував розглянути помешкання, в якому знаходився. В очах все ще трохи пливло, та й сама голова якось дивно втрачала стійкість на плечах, від чого немов кам'яна скочувалась то вліво, то вправо. Пару разів проморгатися було явно мало, тому Плагг, щоб швидше прийти до тями, почав протирати очі лапками. Коли нарешті йому нічого не заважало, квамі піднявся в повітря і озирнувся.
— Адріан... він повернувся! — радості кошеня не було меж у той момент, коли йому на очі попався блондин у своїй звичайнісінькій формі, а це могло означати тільки одне. — Вона врятувала його... Ледібаг.
Але вся радість відразу пішла нанівець, коли квамі побачив дівчину. Він чудово пам'ятав, що сталося і які були наслідки у цього. І про те, що Адріан досі нічого не знає, виказвала його поведінка.
— Він не пам'ятає, — зараз Плагг гостро відчув усі почуття як хлопця, який, не розуміючи причин, так відчайдушно намагався достукатися до дівчини, так і її власних, стримуваних до кінця.
— Тоді тим більше нема сенсу щось приховувати! — Агрест уже був на взводі, але не від злості, а від власного безсилля. Він не розумів головним рахунком нічого, а єдина людина, яка могла пролити світло на правду про те, що сталося, мовчала і це мовчання просто зводило з розуму.
— Не можу, — через свій котячий слух ці слова, сказані напівпошепки, Плагг виразно почув на відміну від Адріана, який був готовий зірватися в будь-яку секунду і особисто розвернути Ледібаг до себе обличчям, але що він тоді побачив би?! Правильно. Смертельну рану, яку сам і завдав.
Квамі чудово розумів чому Марінетт ховає її, хоч і знав, що довго це не триватиме, особливо якщо судити за розмірами темних розводів на костюмі дівчини, які обволокли вже не тільки район грудей, а й впевнено підбиралися до живота. Можливо, тому Плагг вирішив втрутитися. Він не знав, що робити конкретно, як вчинити, що сказати Адріану, як вибачитися у Марінетт, адже це його сила. Хоча просити прощення за щось подібне це навіть смішно, адже він не на ногу їй наступив або каву пролив... нехай ці плями і нагадували каву, чорну і густу, більше навіть чимось скидалося на гарячий шоколад. І нехай така алегорія смішна, але це правда.
Плагг почав потроху підлітати до хлопця, сподіваючись, що той помітить його до того, як рвоне до Марінетт. Звати його було недоречно, та й страшно, правду кажучи. Та й як його покликати?! Супер Котом — де сенс і логіка, до того ж це ім'я ще чого злякає Леді після того, що сталося. Адріаном — не хотілося раніше часу руйнувати цю гру, нехай у ній і брав участь лише один гравець, а другим був спостерігач, який заздалегідь знав кінцівку. Так, Плагг здогадувався, що Марі знає, хто стоїть за її спиною — можливо, це була ще одна причина не повертатися до нього обличчям. Він сам чудово пам'ятав які змішані емоції відчув Адріан, дізнавшись правду про Ледібаг, адже коли герой, який завжди ховався за маскою, виявляється твоїм знайомим із реального життя, стає як мінімум не по собі, а якщо ти ще й любиш цього героя — тут зовсім без варіантів. Так що зараз Марінетт просто захищала Адріана та його почуття, поки що успішно... поки що.

ВИ ЧИТАЄТЕ
Metal.Monochrome
FanficЧи справді все у житті ділиться на чорне та біле?! Чи можливо, що за чимось поганим буде хороше?! Або світ насправді не такий монохромний і потрібно вдивлятися вглиб, щоб розглянути яскраві фарби. Адже як кажуть, зла без добра не буває і навпаки теж...