Доповідаю вашій величності: тиран вміє читати думки

РОЗДІЛ 17. Усі обожнюють Чжу Ухуань

Слухаючи слова пані Чжу, очі Чжу Ухуань зволожилися. Невтомні повчання від доброї мами вона відчуває вперше. І слова пані Чжу про те, що якщо буде ще досадніше - усе одно треба терпіти, можна було сказати трохи грубше. Тому що в ту пору, коли імператриця Чжу збиралася увійти до палацу - уся сім'я Чжу була проти. Усі вони забороняли їй це робити, адже в палаці вона страждатиме. Усе чого вони хотіли для неї - це вийти заміж за сина із шляхетної сім'ї і жити простим життям.

Але принц Цзінь так заморочив їй голову своєю демагогією, що все чого вона хотіла - увійти до палацу, щоби шпигувати для нього. І лише її голодування змусило сім'ю погодитися.
Тому, навіть якщо її й надалі гнобитимуть у палаці, вона не зможе звинуватити в цьому свою сім'ю, адже то був її вибір.

Звичайно, що гнобили попередню імператрицю! Тепер коли вона тут, а попереду - довгі дні, ще не відомо хто буде пригнобленим - вона чи імператор.

- Мамо, не переживайте за мене. Я все зрозуміла.

Чжу Ухуань підняла голову на пані Чжу й посміхнулася:
- Думаю, я так розпустилася через те, що в себе вдома, не треба хвилюватися, що люди побачать, плюс мама, брати та невістка мене потішають. Правда ж?

Побачивши, як яскраво посміхається донька, пані Чжу одразу ж заспокоїлась.

- Добре, мама потішатиме тебе. Слухняно схилися в мамині обійми.

Молодший братик Чен'їн весь час стояв навшпиньках, схилившись на стіл, що стояв поруч, і мовчки спостерігав за мамою та сестрою. Дослухавши до сюди, він теж простягнув руку, обійняв сестру зі спини і з переживанням промовив: "Сестро, не сумуй. Зачекай поки я виросту. Тоді я стану ще крутішим генералом ніж тато, і імператор більше не посміє тебе ображати!"

Чжу Ухуань повернула голову й глянула на хлоп'я, що тільки і вміло ховати голову об сестру і дутися. Чуючи його сповнені мужності слова, вона не втрималася й розсміялася.

- Добре, сестра чекатиме поки наш Чен'їн виросте й захищатиме сестру.

- Ага! - Чен'їн поважно похитав головою.

Чжу Цзюньань, який весь час слухняно сидів на руках в Чжу Ухуань, злегка заморгав великими очима й розгублено подивився на всіх. Таких складних речей він не розуміє, але кілька ключових слів він вловив.

Тітоньці погано, її треба розважити!
Він теж, сховавши голову в тітчиних обіймах, маленькими ручками міцно обхопив тітку за шию.